Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Янголи у формі, які навіть під ворожими обстрілами мчать рятувати поранених. Саме так можна описати роботу бойових медиків, які день і ніч рятують життя військовослужбовців на лінії зіткнення. Про евакуацію поранених та деталі своєї роботи кореспондентці АрміяInform розповів медик артилерійської батареї окремої механізованої бригади Володимир з позивним «Знахар».
— Коли сонечко тільки встає, ми з водієм одразу відправляємось на чергування. Наша машина доволі простора. Якщо поранені легкі, то можемо вісім людей забрати, якщо середньої тяжкості — то чотирьох, а важких — двох. Бог милує нас і береже побратимів, адже вони дійсно професіонали, і дуже рідко трапляються важкі поранені, але на війні буває все. Ми боронимо Донеччину та Луганщину, всім відомо, що це найгарячіші напрямки, — говорить бойовий медик «Знахар».
За його словами, найважче у роботі медика — проводжати хлопців на «нуль», а потім сидіти чекати звістки про них. Весь цей час Володимир молиться за кожного побратима та сподівається не почути по рації страшні слова: «Виїжджайте, маємо «300»…
— Навесні цього року було доволі жахливе чергування. Тоді один мій побратим зазнав осколкового поранення в легені. Ворог обстрілював позиції наших захисників з артилерії. За всіма правилами та законами, коли триває обстріл, евакуаційна машина не може їхати. Я на свій страх та ризик стрибнув у пікап і ми погнали на позиції. На щастя, врятували пораненого. Якщо б приїхали на 10 хвилин пізніше, то сталося б найгірше для нас, а я не міг цього допустити, — каже Володимир.
Крім цього, захисник пригадує дні, коли його батарея тримала позиції на Бахмутському напрямку. За той період, у них був тільки один поранений.
— Хлопці просто справжні красунчики! Вони дуже розумно облаштовують позиції, окопуються, маскуються та за потреби ховаються в укриття. Це війна, і тут не має місця дурощам. Мої побратими артилеристи, і вони цілком усвідомлюють, що піт артилерії береже кров піхоти, тому намагаються виконувати свою роботу на відмінно.
Також «Знахар» розповідає, що в навчальному центрі його навчили вправно працювати по протоколу M.A.R.C.H. В його евакуаційному автомобілі є ноші, рейдовий рюкзак, індивідуальна аптечка, знеболювальні, протишокові, турнікети, шини, бандажі, бинти для тампонування та решта необхідних речей для надання першої допомоги перед тим, як пораненого доставлять у стабілізаційний пункт.
— 1 березня трапився курйозний випадок, — пригадує «Знахар» і продовжує: — Ми приїхали за пораненим, у нього була абдомінальна травма в живіт та осколкове поранення в ліву руку. Це був важкий «трьохсотий»… Я надав йому допомогу і водночас говорив з ним і підтримував. Такий момент дуже важливий для кожного бойового медика — не тільки надати допомогу, але й психологічно підтримувати пораненого. Зазвичай вони перебувають у шоковому стані та стресі. Коли ми вже доїхали до стабпункта і перекладали пораненого захисника з наших нош на інші, то я сказав хлопцю, що в нього сьогодні день народження, адже з ним все буде добре. Він засміявся і відповів, що за паспортом у нього теж сьогодні день народження, і подякував мені. У такі моменти ти чітко усвідомлюєш важливість своєї роботи, але краще б її було менше, адже це дуже болісно, коли твої побратими зазнають поранення.
100% особового складу батареї «Знахара» — добровольці. Кожен військовослужбовець артбатареї, який боронить на ввірених напрямках нашу країну, максимально вмотивований та налаштований на якнайшвидшу Перемогу.
— Я теж доброволець і маю честь служити з однодумцями. Тут з ким не почати спілкуватися, за хвилину розумієш, як гаряче ці люди люблять нашу Батьківщину і як палко намагаються її захищати від ворога. Усі об’єднані однією метою — перемогти і звільнити нашу територію від загарбників, — додає бойовий медик.
Фото автора
