Дія цього механізму добігає кінця 20 вересня, тож скористатися ним ще можуть встигнути всі охочі. На цьому в спілкуванні з АрміяInform наголосив лейтенант 40-ї окремої артилерійської бригади…
Окрема механізована бригада «Холодний Яр» нині святкує п’яту річницю присвоєння почесного найменування на передовій східного фронту російсько-української війни. Кореспондент АрміяInform відвідав позиції самохідних артилерійських установок (САУ) бригади неподалік від Бахмута, де ні на хвилину не припиняються двобої великокаліберних гармат.
152-мм самохідна артилерійська установка 2С3 «Акація» надійно замаскована, прикрита гіллям та сіткою. Лише після отримання команди приготуватися до стрільби маскування знімається, екіпаж займає свої місця, оживає радіообмін:
— Дев’ятий наведений, заряджений.
— Дев’ятий, плюс. Дев’ятому, один заряд — вогонь.
— Постріл!
Гучний постріл «дев’ятки» долучається до загального гуркоту, свисту, вибухів та дзенькання осколків. Другий раз, третій…
ВІДЕО: Українська САУ «Акація» відпрацьовує по позиціях ворога на околицях Бахмута
За словами командира «дев’ятої» машини Олександра, їхня «Акація» (до речі, трофейна) працює щодня по переданих координатах. «Яка ціль — не знаємо, а про результати нам потім кажуть, після стрільби — влучили чи ні. Бува, кажуть конкретніше, яку саме ціль відпрацювали», — розповідає артилерист.
Навідник «Акації» Коля, який уже рік працює на 2С3, теж розповідає про свою роботу буденно: «Командир рахує, дає координати. Я виставляю кутомір, приціл, рівень, навожусь на точку наводки, доповідаю про готовність командиру. І ми відкриваємо вогонь».
Як правило, для 152-го калібру пункт управління дає координати укріплень та будівель з живою силою противника, по таких цілях стрільба ведеться кумулятивними та осколково-фугасними снарядами.
— Раніше сьогодні відпрацювали по КСП (командно-спостережний пункт. — Авт.) ворога і по групі операторів дронів, яка засіла в будинку, — каже начальник штабу дивізіону з позивним «Гранат». — А зараз відстріляли на відстань дев’ять кілометрів по околицях Бахмута, де в них розташований пересувний пункт управління, там теж «безпілотники» сидять. Ще працюємо трохи лівіше, у них там КСП, укріплення в них дуже добрі, ще й у паркінгу підземному сидять — пробити його дуже складно.
Самохідки дивізіону змінюють свої позиції приблизно раз на два дні, але це «правило» має багато виключень.
— Переміщення залежить від багатьох факторів, — говорить «Гранат». — От, наприклад, працюємо кумулятивними боєприпасами на дальність лише 8-10 кілометрів — частіше починаємо переміщуватися, тому що противник вважає, що працює по них танк. Тому вони починають обстрілювати все, що є в зоні ураження 8 км, причому обстрілюють доволі щільним вогнем.
Під час таких обстрілів і на такій відстані прикриття засобами ППО не має сенсу. Тому рятує лише маскування і швидка зміна позиції.
— Пару тижнів тому в іншу машину цієї ж батареї влучили прямим влучанням з артилерії. Всі вижили — особовий склад машини, слава Богу, був у бліндажі, — розповідає «Гранат». — Вони стояли в капонірі й перший снаряд прилетів між другим і третім катком. Ми викликали БРЕМ, почали евакуювати, і при евакуації було друге пряме влучання в корму машини. Пішла детонація, і один військовослужбовець з-поміж евакуаційної групи зазнав поранення, «трьохсотий».
Окрім артилерійських обстрілів, росіяни багато використовують ударні дрони-камікадзе «Ланцет». Командир бойової машини підтверджує ефективність металевої протиланцетної сітки, що встановлена над САУ — вона заважає дрону влучати безпосередньо по машині. «Але в „ланцетів“ уже є кілька модифікацій із дистанційним підривом, відповідно, кумулятивний струмінь може досягати машини», — говорить Олександр.
Нині посадки навколо Бахмута рясно «пересипані» позиціями різнокаліберної артилерії, зенітних і зенітно-ракетних установок. За пару кілометрів від «Акації» знаходимо позицію іншої САУ бригади, 122-міліметрової 2С1 «Гвоздика». Тут якраз відбувається зміна екіпажів: приймають позицію, уточнюють цілі — на відстані понад 15 км, бойові завдання, наявність бойового комплекту.
— Десять — з двома мінусами, шість — з трьома, чотири — з чотирма, — чутно голос «старого» командира. — Та в тебе набір повний! Є, прям, де розгулятися! — На запитання «Як відпрацювали?» говорить: — У мене чуйка, що гарно їм нап****вали.
На цій позиції обстріли суттєвіші, тому до складу розрахунку додається ще один, завдання якого — спостерігати за повітрям. За словами артилеристів, «ланцети» прилітають дуже часто, по 5-6 на день. Причому призвичаїлися працювати двійками, а то і трійками: перший пробиває сітку, другий — б’є в машину.
Дійсно, навіть за недовгий час нашого перебування на позиції обстріли практично не припинялися. Але навіть після потужних вибухів буквально в десятках метрів артилеристи жартують: «Це не по нас, це — по терикону» — більшість екіпажу пам’ятає цей жарт ще з часів АТО/ООС.
Роботу «Гвоздики» цього разу ми не побачили, хоча й поступила команда приготуватися, але згодом — «відбій». Пояснюють: «Не завжди стріляємо. Причиною може бути ворожа „пташка“ — аби себе не палити. А може хтось другий без нас їх відпрацював».
Фото і відео автора
