Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
Добре всім відомий вислів — «Важко у навчанні, легко у бою», сьогодні для українських захисників навіть не афоризм, а радше повсякденне гасло. І не лише в навчальних центрах у глибокому тилу, а й безпосередньо в районі бойових дій.
— Це місце ми зробили таким собі полігоном та спеціально обладнали тут навчальні місця для стрільби з різного стрілецького озброєння, — розповідає по дорозі на місце тренування військовослужбовець на псевдо «Хореограф». — Крім того, тут наші піхотинці відпрацьовують різні елементи наступального та оборонного бою, навчаються саперної справи, тактичної медицини тощо. І скажу вам, що людно буває тут доволі часто. Без перебільшення, ми всі розуміємо — для того, аби виграти війну, потрібно професійно воювати. А щоб наші хлопці професійно воювали — і проходять щоденні виснажливі тренування.
Одразу при заїзді на полігон зустрічаємо групу військовослужбовців, котрі у «повному бойовому» готуються виконувати навчальну вправу.
— Після успішного виконання бойових завдань наш підрозділ зараз на відпочинку, якщо так можна сказати, — розповідає командир роти однієї з бригад територіальної оборони з позивним «Паспорт». — Проте ми добре розуміємо, що постійно треба бути в тонусі й досить багато часу приділяємо тренуванням. Ми практично щодня відпрацьовуємо на полігоні всі можливі тактичні дії у складі роти. Зокрема, сьогодні відточуємо до автоматизму свої дії під час штурму умовно-ворожих будівлі та окопу. Тут чоловіки від 19 до 50 років, і всі долають тренувальні перешкоди однаково, попри вік та фізичні можливості. Це підтверджує, наскільки наші хлопці вмотивовані, їхній морально-психологічний стан на високому рівні і всі хочуть чимшвидше прогнати москальську нечисть з нашої землі.
Інструктори на кожній з ділянок керують діями воїнів. Навчальні групи після проходження однієї вправи, переходять до іншої. Практично всюди використовується зброя.
— Усі тренування ми намагаємося зробити максимально наближеними до реальних бойових дій. Якщо воїн не боїться і стоїть на місці — в бою, швидше за все, він загине. Боятися це нормально, але завдання треба виконати і найголовніше — вижити в бою та врятувати свого побратима. Війна це рух, постійний темп та комунікація. Цього ми навчаємо їх щодня і хочемо, аби вони це розуміли і пам’ятали, коли будуть у бою, — говорить інструктор з тактики на псевдо «Сват». — На певних ділянках хлопці працюють у трійках, але це «накатка» для роботи у складі більших штурмових груп. Живучість підрозділу зростає у рази, якщо дії менших груп відпрацьовані до автоматизму і хлопці знають, за який сектор кожен має відповідати, чи хто, де і кого має прикривати. З того, що бачу за останні кілька місяців, скажу: зважаючи навіть на те, що це підрозділи тероборони — хлопці молодці, їхні дії я оцінюю на відмінно. Не заздрю окупантам, якщо вони зустрінуться у бою з нашими захисниками…
Фото автора
