На тому, що обсяг контрактування виробництва НРК має суттєво зрости порівняно з минулорічним, наголосив під час Ставки наприкінці квітня Президент України та Верховний Головнокомандувач Володимир Зеленський….
Колаборанти з Харківської області, які боягузливо втекли до рф після успішного визволення більшої частини тимчасово окупованої території області у вересні 2022 року, продовжують удавати, що мають реальну владу. Вони називаються «міністрами» і влаштовують показові засідання, на яких імітують бурхливу діяльність, удаючи, що дбають про українських біженців. Вдається це колаборантам погано: російська держава грошей не дає, російські турбопатріоти зневажають, а російські волонтери не довіряють, обґрунтовано вважаючи, що співробітники так званої харківської вга розкрадають надані ресурси.
Попри позірну пропагандистську риторику, офіційна російська влада не вважає біженців із Харківщини «своїми» й намагається повністю перекласти розв’язання всіх їхніх проблем на колаборантів. У тих же немає жодних ресурсів і вони канючать їх у російських громадських організацій, а потім ще й розкрадають. Про це свідчать відкриті джерела та повідомлення громадян України, які внаслідок широкомасштабного нападу російської федерації на Україну змушені були під тиском російських окупантів і внаслідок загрози життю від бойових дій виїхати на територію рф. Колаборанти стверджують, що до росії з території Харківської області виїхали понад 70 тис. громадян України.
Баба з воза — колаборантам легше
Головне завдання «міністрів»-колаборантів із Харківської області — переконати біженців відмовитись від українського громадянства й отримати натомість російське. Це подається як базовий шлях до розв’язання всіх проблем, бо від моменту отримання громадянства країни-агресора особа опиняється у віданні офіційної влади рф. З цього моменту колаборанти з Харківської області отримують змогу відфутболити біженців з їхніми проблемами до владних органів рф.
З огляду на це, агітація про вихід з українського громадянства й отримання громадянства рф вважається першочерговим завданням, якому колаборанти приділяють максимальну увагу. На різних ресурсах усіма можливими способами біженцям роз’яснюють, як відмовитись від українського громадянства. Баба з воза — колаборантам легше. При цьому у роз’ясненнях «забувають» розповісти, що неодмінними додатками до російського паспорта є безправ’я в самій росії та зневага в усьому світі, а для чоловіків ще й загроза мобілізації до російської армії.
Не шкода своїх росіян, а українців і поготів
Чиновники з владних органів самої рф від того не в захваті. З одного боку, вони мусять підтримувати офіційну лінію роспропаганди про «наших соотечественников» та «новых граждан россии». З другого ж — ресурсів на розв’язання проблем цих нових громадян кремль давати не поспішає і навіть припиняє надавати те, що виплачувалось раніше. Мовляв, «изыскивайте на местах».
Усе це призводить до того, що, навіть отримавши громадянство рф, біженці опиняються зі своїми проблемами сам на сам. Відомо чимало історій, коли «нові громадяни» потрапляли з розв’язанням нагальних питань у глухий кут. Офіційно не відмовляючи в допомозі, російські чиновники створювали ситуації, в яких розв’язання проблеми неможливе. «Щоб отримати цю послугу, вам треба мати ось цю довідку, а оцю довідку надають лише тоді, коли вам надано цю послугу».
Почасти це прояв вибудованої за останню чверть століття системи російської державності, в якій зроблено все для того, щоб максимально ускладнити звичайним громадянам взаємодію з органами влади. Однак значною мірою працює й людський чинник: росчиновники не сприймають біженців як «своїх». Нові громадяни для них — конкуренти в боротьбі за обмежений ресурс, нахабні нахлібники, які до того ж ще й підсвідомо сприймаються як винні в невдалій війні та, як наслідок, у погіршенні рівня життя в рф. Чому раптом російським чиновникам, яким байдуже до долі пересічних росіян, раптом почати перейматись долею біженців з України? Біженці з України — це вже зовсім не свої, тому їх абсолютно не шкода.
Порятунок потопельників, або «Нові таджики»
За таких умов єдиним шляхом для українців, які залишаються в рф, не маючи з різних причин змоги виїхати до країн ЄС, є самостійний пошук шляхів виживання. Можливості офіційного працевлаштування для біженців украй ускладнені, тож у переважній більшості випадків вони змушені працювати нелегально. Навіть за наявності відповідної освіти та досвіду влаштуватися на добре оплачувану посаду їм практично неможливо, тож основні відкриті для українців в рф вакансії — підсобні робітники, прибиральники, вантажники, посудомийки, офіціанти тощо.
Платять тим, хто працює неофіційно, суттєво менше, ніж тим, хто влаштований на роботу легально. Про дотримання жодних трудових прав не йдеться взагалі — росіяни зневажливо-ксенофобськи називають біженців з України «новими таджиками». До того ж постійною є загроза звільнення чи потрапляння в поле зору представників різного роду карально-репресивних органів кремлівського режиму. «Потопельники» рятуються, як самі можуть, а представники колаборантів відверто повідомляють, що переважна більшість біженців працює нелегально, подаючи як величезний здобуток поодинокі випадки офіційного працевлаштування — трактористом, продавцем чи навіть бухгалтером.
Дайте, не минайте — хто в торбу…
За відсутності дієвої підтримки з боку офіційної російської влади колаборантам із Харківщини лишається розраховувати хіба що на російські громадські організації та волонтерів. «Міністри» регулярно йдуть із протягнутою рукою, сподіваючись, що й людям вдасться якусь кістку кинути, й у процесі до рук щось трішки непомітно прилипне. Показовим стало проведене 16 червня у бєлгороді збіговисько, під час якого колаборанти зустрілися з «представителями руководства общественности» рф. Що ж, коли представники офіційної російської влади ігнорують, то згодяться й «представники керівництва громадськості», що б це визначення не означало.
Головний колаборант із Харківської області віталій ганчев почав із того, що біженців треба не лише годувати, а й одягати, лікувати, розважати. Сам того не бажаючи, він визнав, що єдине, на що спромоглася російська влада та колаборанти — це сяк-так годувати людей. За всім іншим треба звертатися до волонтерів, бо жодних джерел надходження ресурсів адміністрація колаборантів не має. Дайте, не минайте — хто в торбу, хто в морду, — таким був основний посил проведеного заходу.
Вигідно бути посередником — щось та прилипне
А що ж тоді робитиме сама адміністрація колаборантів? Правильно — буде посередником у розподілі отриманих ресурсів. Бо немає нічого приємнішого й вигіднішого, ніж отримувати та перерозподіляти. Про це прямо заявила старший помічник молодшого двірника… перепрошую — «перший заступник міністра економічного розвитку» вікторія колесник-лавінська, яка запропонувала зробити колаборантську адміністрацію «платформою» та «інструментом» для діяльності російських волонтерів, бо ні на що інше вона не придатна. У ролі такого придатка-посередника колаборанти матимуть змогу скеровувати ресурси волонтерів туди, куди вважатимуть за потрібне.
Представники російських громадських організацій відразу звернули увагу на потребу звітів про діяльність колаборантської адміністрації з розподілу отриманої допомоги й висловили бажання особисто брати участь у поїздках, щоб бачити все на власні очі та помацати власними руками. Тільки це дозволить їм контролювати, куди насправді пішли передані ресурси. З усього видно, що російські волонтери не надто довіряють колаборантам і хотіли б ретельніше контролювати їхню діяльність. Вирази облич представників російських громадських організацій та волонтерів, зафіксовані на фото й відео, часом красномовніші за будь-які слова і яскраво свідчать про повну відсутність довіри до представників колаборантської адміністрації.
Біженці з Харківщини опинились у росії в украй важкому становищі. Пропаганда рф стверджує, що про них дбають усі: офіційна державна та місцева російська влада, адміністрація колаборантів, громадські організації та волонтери. Насправді ж усі займаються перекладанням відповідальності, боротьбою за ресурси у власних інтересах і створенням красивої картинки, за якою ховається непривітна реальність. Розповісти про неї біженці не можуть: чесних незалежних ЗМІ в росії не лишилось, та й відкрите спілкування з ними чи, ба більше, з українськими чи міжнародними медіа є надто небезпечним.
З російською владою й колаборантською адміністрацією громадяни України, які вимушено опинились на території рф, перебувають по різні боки барикад. Українська ж влада має в умовах війни з росією вкрай обмежені можливості допомогти цим своїм громадянам. Єдине, що можна порадити в такій ситуації, — шукати найменшу змогу виїхати з території рф до країн ЄС, а звідти до України. За посиланням представлені контакти організацій, які надають безоплатну допомогу та консультації з повним дотриманням умов конфіденційності біженцям з України, які опинились на території російської федерації.
