Вісім таких спільнот адміністрував мешканець Черкас, якого суд визнав винуватим у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період та призначив п’ять…
Війна проти московської агресії триває на усіх фронтах, зокрема, в ідеологічній та культурній площинах. Державна установа «Український інститут книги» (УІК) залучила до поповнення бібліотечних фондів країни українських ветеранів та ветеранок, які брали та беруть участь у стримуванні збройної агресії рф проти України. Про стратегічну мету творчої співпраці державної установи, що формує державну політику в книжковій галузі з літераторами у військових одностроях, в ексклюзивному інтерв’ю спеціальному кореспонденту АрміяІnform розповіла директорка УІК Олександра Коваль.
З початком широкомасштабного вторгнення російських військ в Україну Міністерство культури та інформаційної політики України долучилось до національного спротиву країні-агресору. Було ухвалене невідкладне рішення щодо вилучення російської пропагандистської літератури з бібліотечних фондів України. російський друкований мотлох на бібліотечних полицях країни повинні були замістити україномовні книги високої якості від українських видавництв.
— Пані Олександро, розкажіть про конкурс, який ініціював Український інститут книги.
— Оголошуючи мистецький конкурс з видання книжок на певну тематику, Український інститут книги визначив коло тем, які є пріоритетними для розвитку державної політики у сфері підтримки читання.
Це, зокрема:
- художні та науково-популярні твори для різних вікових категорій читачів;
- твори для дітей та юнацтва, спрямовані на національно-патріотичне виховання, плекання демократичних цінностей, культурного розмаїття і міжкультурного діалогу, гендерної рівності, неприпустимості насильства, розвиток лідерства, екологічної самосвідомості, відповідальності за навколишній світ, критичного мислення;
- художні твори, пов’язані з відзначенням подвигів ветеранів війни, проявлених під час захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України.
Я впевнена, що ці теми, якісно розкриті в книжках українських авторів, зокрема, й залучених до воєнних дій, донесуть до українських читачів різні аспекти української ідентичності, особливості нашої історії, специфіку деколонізаційних процесів в Україні тощо. Швидко і правдиво про нинішню війну зможуть розповісти ті, хто бере в ній участь. Саме тому ми намагаємося залучати авторів, що сьогодні служать у ЗСУ, до участі в культурній програмі міжнародних книжкових ярмарків або в інших подіях, які ми організовуємо або до яких долучаємося як партнери.
Живі голоси досвідчених авторів і молодих письменників, які лише зараз, на війні, відкривають у собі талант до слова, — однаково важливі, оскільки є найщирішими і найправдивішими свідченнями, що торкаються сердець українських та іноземних читачів.
— Яку стратегічну мету переслідує Український інститут книги, залучаючи до творчої співпраці сучасних Героїв та Героїнь українського народу?
— Наша основна мета — розповісти українській аудиторії про нинішню війну. Ці свідчення ми отримуємо щодня у великій кількості новин, але осмислені й описані у вигляді повноцінних завершених творів події нинішньої війни — те, що дозволить читачеві усвідомити всі ці процеси значно глибше: з погляду і загальноісторичного контексту, і особистісного з глибокими переживаннями, травмами, яких зазнають численні захисники і захисниці, можливостями зцілення. Я вірю, що текст — це один зі способів віднайти шлях до самоусвідомлення в межах і національної ідентичності, і власного життєвого шляху. Українці платять надзвичайно велику ціну за свою свободу і незалежність, а книжки авторів-ветеранів — один зі способів зберегти пам’ять про це, уникнути спотворень і перекручувань.
Ми сподіваємося, що українські видавці зібрали і подали особливо цікаві та важливі твори на цей мистецький конкурс. Останнім часом для багатьох українських читачів такими значущими текстами стали книжки про нинішню війну відомих українських авторів, як-от Артем Чех, Ярина Чорногуз, Валерій Пузік, Олександр Михед, Артем Чапай, Богдан Коломійчук, Павло Вишебаба, Валерій Маркус та інші.
За даними Українського інституту книги, цього року загальний бюджет мистецького конкурсу культурно-мистецьких проєктів, спрямованих на випуск книжкової продукції для поповнення фондів публічних бібліотек України, становить 36,29 млн грн.
З середовища військових з’являються автори, які раніше не були письменниками, але війна і цей страшний досвід відкрили в них бажання писати. Таким є, наприклад, відомий львівський художник Андрій Гуменюк, який воював у добровольчих батальйонах 2014–2022 рр., нещодавно видав книжку воєнних оповідань «Африка» і показав себе дуже зрілим автором.
Маємо згадати також авторів, які не воюють самі, але безустанно допомагають нашим військовим перемагати ворога: Катарина Калитко, Галина Крук, Сергій Жадан, Вікторія Амеліна, Тамара Горіха Зерня (Дуда), Андрій Любка, Остап Сливинський та інші. Вони і волонтерять, і збирають свідчення війни, і рефлексують своїми творами, і говорять про російсько-українську війну на міжнародній арені. Сподіваємося, що з кожним роком кількість важливих воєнних книжок зростатиме.
— Пані Олександро, чому емоційні свідчення ветеранів та ветеранок є не менш необхідними для українського суспільства, ніж оповідання українських літераторів, майстрів сучасної української мови?
— Залучати авторів-ветеранів, учасників бойових дій російсько-української війни важливо з багатьох поглядів. Це і підтримка самих ветеранів, які прагнуть висловитися на цю тему та поділитися з масовим читачем своїм особистим воєнним досвідом, оформленим у вигляді книги, і відповідь на запит українського суспільства, що містить інтерес до безпосередніх свідчень авторів — учасників бойових дій. Такі свідчення на сьогодні важко переоцінити, адже всі ми живемо в нинішній воєнній реальності, віримо в ЗСУ і донатимо, скільки можемо, підтримуючи нашу армію, тому я впевнена, що державна підтримка видання таких текстів — той крок, який може дати голос нашим військовим, зробити його почутим серед українських читачів. Ба більше, інтерес до таких свідчень з боку іноземних видавців — це один із запитів іноземної професійної аудиторії книжкового ринку за кордоном, який ми помічаємо під час роботи на міжнародних книжкових ярмарках, де організовуємо український колективний стенд для наших видавців та програму з українськими авторами.
— Які попередні висновки щодо активності, творчого потенціалу авторів у військових одностроях та перспектив співробітництва з ними задля реалізації Стратегії Українського інституту книги можна зробити з проміжних підсумків першого етапу мистецького конкурсу культурно-мистецьких проєктів?
— Ми вже завершили приймати заявки, але конкурс триває, тому поки що рано говорити про результати. Єдине, чим можемо зараз поділитися, — на конкурс надійшло понад 50 заявок за цим напрямком. Скільки з них потрапило на розгляд експертів, скільки буде підтриманих — наразі передбачити важко, адже частину заявок могли відхилити на етапі технічного відбору, який стосується насамперед правильно поданих документів, що супроводжують реалізацію мистецького конкурсу на кожному його етапі.
Хай там як, наш конкурс покликаний не свідчити про потенціал українських авторів, які на сьогодні захищають кожного з нас зі зброєю в руках на фронті, а, скоріше, дати їм та їхнім видавцям можливість видати ці твори з допомогою державної підтримки. Я очікую, що нинішня війна відгукнеться (і цей процес уже триває) в нашій літературі досить потужно — адже в нашому суспільстві майже немає тих, кого взагалі не зачепила війна, хто тією чи іншою мірою не постраждав, не бере участі чи не підтримує.
Звісно, держава насамперед зацікавлена в тому, щоб своїм досвідом поділилися безпосередні учасники воєнних дій. Кожен українець має знати з перших уст, що відбувалося під час захисту нашої з вами свободи і незалежності, що відбувається зараз і ще станеться на цій війні, яка почалася не у 2022-му і навіть не у 2014-му. Зараз усі ми боремося не лише за повне звільнення українських земель, які підло захопив наш ворог під час війни, яка не припиняється з 2014 року, але й за позбавлення наслідків від російського колонізаційного впливу, який тяжів над Україною довгі століття.
Ми активно інформуватимемо про результати конкурсу, опублікуємо списки підтриманих книжок, а також списки бібліотек, які отримають книжки.
Щиро дякую за цікаву розмову, пані Олександро.
Фото Українського інституту книги та з відкритих джерел
