Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Сучасні танкісти на передовій — це «крила» піхоти. Адже коли українські піхотинці бачать підтримку від своїх старших броньованих братів, то мають ще більше мотивації для вигнання ворога з нашої території.
Кореспондентка АрміяInform приїхала до танкового екіпажу окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» і поспілкувалася із захисниками про їхню бойову роботу з початку широкомасштабного вторгнення.
— Наше основне завдання полягає в повному знищенні окупантів та прикритті власної піхоти. З цим екіпажем я відносно нещодавно воюю, адже пів року перебував на реабілітації після поранення, — говорить командир танкового екіпажу Василь з позивним «Зозуля». — Найважче для мене, коли ти не бачиш ворога, але все ж таки повинен працювати, бо усвідомлюєш, що за вказаними координатами є ціль, яку треба знищити.
Здебільшого танковий екіпаж працює із закритих позицій, адже виїжджати на відкриту місцевість може бути критично небезпечно.
— Щойно починаємо стріляти, як за декілька хвилин починає лупити артилерія противника. Тому намагаємось максимально швидко і чітко вразити цілі і повертаємось. Пріоритетними для нас є великі скупчення живої сили, бліндажі та укріплення, — додає командир екіпажу Василь.
Він розповідає, що брав участь у боях за Київщину, Чернігівську область, Бахмут і Лисичанськ. Останнє місто запам’яталося захиснику через особливу жорстокість рашистів і постійні обстріли…
— У Лисичанську щосекунди прилітали ворожі снаряди. Переважно то була арта та реактивні системи залпового вогню, але і танки разом з авіацією постійно працювали… З тих днів мені найбільше закарбувалося в пам’яті, як ми виручали наших піхотинців. Москалі штурмували їхні позиції, а вони відбивалися. Наше завдання тоді полягало у прикритті хлопців. Було багато поранених, і після відбиття ворожого штурму весь танк був забитий ними, — згадує військовослужбовець Василь.
Крім цього, навідник танка Микола каже, що наразі складність роботи полягає в тому, що противник запускає дуже багато БПЛА, зокрема дронів-камікадзе.
— Це відбувається тому, що вони дуже хочуть вполювати нас. Ми від такої тактики противника стаємо, навпаки, ще більше обачними. Не так давно у нас були дні, коли за добу тричі поверталися для перезарядки і могли вистрілювати по 90 снарядів по бліндажах чи скупченню живої сили противника, — доповнює навідник танка Микола.
Також танкісти згадують бойовий епізод, коли вони мали вчергове їхати на підтримку українських піхотинців, а наткнулися на ворога.
— Це був звичайний буденний виїзд. Але вийшло так, що заїхали в тил до противника, який саме збирався на штурм наших піхотинців, яких ми мали прикривати. Коли я глянув у приціл і побачив на бойовій машині їхню зетку, то ми почали одразу працювати. За 15 хвилин приїхав танк противника. Вся жива сила та БМП разом з танком були знищені ще до моменту, коли вони хотіли втілити свої дурні ідеї в життя, — додав захисник Микола.
Зараз хлопці отримали відремонтований танк Т-72Б. Нещодавно рашисти намагалися поцілити в їхню техніку з протитанкової керованої ракети.
— Ми тоді навіть не сильно щось відчули. Просто спалах і все. Навпаки, прибуло ще більше адреналіну, і ми успішно та швидко відпрацювали по цілі. Якщо ти досвідчений танкіст, то чітко розумієш своє завдання і виконуєш його на будь-якому танку. У нашого екіпажу мотивація одна — не пустити ворога далі та повністю вигнати його з української землі, — наголосив навідник танка.
Фото автора
