Серед причин популярності бригади серед військовослужбовців — довіра до командира частини Кирила Вереса, високі результати на полі бою та позитивні…
Ситуація на Запорізькому напрямку й надалі залишається складною, проте повністю контрольованою Силами оборони України. Аби завадити можливим контрнаступальним діям українських військових, ворог вдається до підступних терористичних ракетних та артилерійських обстрілів мирного цивільного населення. Прифронтові населені пункти є вже практично не придатними для проживання. Утім, Збройні Сили України не дають ворогові спокійно нишпорити на українській землі та постійно завдають вогневого ураження по противнику.
— Зараз ми посилено навчаємось штурмовим діям як у складі невеликих груп, так і цілого підрозділу, відпрацьовуємо різні можливі варіанти захоплення ймовірних ворожих позицій — окопів та бліндажів, обходячи або знищуючи вогневі точки противника, — розповідає військовослужбовець штурмового підрозділу однієї з механізованих бригад Сухопутних військ ЗСУ Микола. — Усі наші тренувальні дії сплановані у відповідності до реалій сучасної війни. Ніхто не знає, чого можна чекати від російських дикунів, тому ми розробляємо різні можливі сценарії розвитку подій і викладаємось на навчаннях на всі сто, аби в реальному бою можна було б діяти швидко та злагоджено.
Микола, як і багато інших українців, на початку повномасштабного вторгнення повернувся із-за кордону та одразу пішов до терцентру комплектування. Враховуючи досвід строкової служби у 2014–2015 роках, чоловіка практично одразу відправили до однієї з бригад, котра тоді комплектувалась на заході Україні. З часом, після важких боїв на Запоріжжі та проявлення ним лідерських бойових якостей, Миколу призначили до одного зі штурмових підрозділів бригади.
— Торік тут були важкі бої практично на всіх напрямках, але ми змусили окупантів перейти в оборону, і рашисти там сидять вже більш ніж пів року, але ми все одно їх звідти «викуримо», якби вони там не ховались, — продовжує захисник. — Найважчий для мене бій був поблизу населеного пункту Нестерянка. Орки обстрілювали наші позиції з усіх калібрів, перли на нас, можна сказати, напролом, незважаючи на численні свої втрати. Ми добряче тоді їм «насипали», але після п’ятигодинного бою я зазнав поранення — мабуть, ворожа арта спрацювала. Але нічого, місяць полікувався, ще стільки ж часу провів на реабілітації, і тепер знову тут. Куди ж я без побратимів, Перемогу з ними мушу тут святкувати.
За даними розвідки, на Запорізькому напрямку перебуває чи не найбільша мережа складних оборонних фортифікаційних споруд ворога, які є на всьому фронті. Але, як кажуть наші козаки, для української армії немає нічого такого, чого б ми не змогли подолати. Головне — холодний розум, відповідне озброєння, креативність та хороша бойова підготовка.
Фото автора
