У 2002-му — в Берліні. У 2003-му — в Барселоні. У 2004-му — в Афінах. У 2008-му — в Пекіні. У 2012-му — в Лондоні. Його суперники — найсильніші плавці планети. Його арена — олімпійські басейни й відкриті…
З першого дня кривавого протистояння українського народу з російським агресором всі військові медики разом із цивільними колегами міцно тримають медичний фронт, лікують захисників та захисниць, які зазнали важких поранень, бойових травм та контузій. Зокрема, у Дніпрі медики лікувальних закладів у режимі 24/7 рятують важкопоранених воїнів.
Про одну з таких історій рятування українського захисника з Кіровоградщини, який перебував між життям та смертю, проте вижив, повідомив генеральний директор Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені І. І. Мечникова професор Сергій Риженко.
— До війни 38-річний Руслан працював хліборобом, виховував трьох дітей, — розповів Сергій Анатолійович. — Коли настав час, пішов захищати Україну. У бою під Бахмутом йому відірвало руку, уламками пошкодило та обпалило обличчя та ноги. У комі його доправили до лікарні імені Мечникова. Мужній чоловік переніс вісім операцій. Майже чотири літри крові було влито заради рятування його життя. Позаду в захисника посттравматичний важкий пневмоторакс. Він спілкується з реаніматологами й пам’ятає, коли стався вибух, поряд казали що він «200-й». Війна, тисячі поранених, але українці мужньо виживають в ситуації, де, здавалося б, не зостається шансів.
Зараз поруч із воїном його дружина, а вдома на нього чекають діти та онук Тимофій, який народився в день поранення Руслана. Тож врятований захисник вже будує плани на майбутнє.
«Тепер онука побачу своїми очима, — каже після зняття апарата ШВЛ Руслан своїй дружині Оксані. — Все найстрашніше в мене вже позаду, зроблять протез, і сяду знову на трактор, щоб вирощувати хліб», — переповів слова захисника Сергій Риженко.
Фото Дніпропетровської ОКЛ імені І. І. Мечникова
