Про це свідчать численні відео, якими у соцмережах діляться самі росіяни. Сухопутний «коридор смерті» У результаті систематичних ударів українських безпілотників…
У просторі виставкового проєкту «Україна — розп’яття» Національного музею історії України у Другій світовій війні відбулась публічна обговорення — «Визволені. Як працювати на деокупованих територіях». Під час якої журналісти та музейники вперше обмінялися досвідом щодо роботи на звільнених від окупантів землях.
Роботу журналістів представили з двох ракурсів. Щодо фіксації-спостереження своїм досвідом роботи поділився засновник проєкту Ukraїner, лауреат Премії імені Георгія Ґонґадзе 2023 року за документальний проєкт про деокуповані території та за книжку «Деокупація» Богдан Логвиненко. Про досвід та особливості дослідження-розслідування злочинів розповіла документувальниця російських воєнних злочинів щодо цивільних, локальна продюсерка документального фільму Британської телерадіомовної корпорації ВВС «Я звертаюся до нього за іменем» про злочини росіян у місті Буча Софія Кочмар-Тимошенко.
Богдан Логвиненко та Софія Кочмар-Тимошенко окремо порушили проблему особливостей роботи з людьми, які перебували в окупації, зазнавали тортур чи переслідувань з боку російських загарбників. Щоб наочно продемонструвати присутнім специфіку спілкування з такими людьми, Софія Кочмар-Тимошенко представила уривок свого фільму «Я звертаюся до нього за іменем».
Також було обговорено тему збору музейних артефактів. Завідувач науково-експозиційного відділу сучасної російсько-української війни Національного музею історії України у Другій світовій війні Ірина Коцаб’юк розповіла, що важливо збирати під час експедицій на деокупованих територіях України. Та як музейники співпрацюють з місцевим населенням та військово-цивільними адміністраціями.
Зокрема, учасники заходу поділились своїми враженнями від побачених наслідків ворожої окупації та почутих історій очевидців нелюдської поведінки окупантів. Світлини, які учасники зустрічі демонстрували присутнім, та музейні експонати, що експонуються у виставковій залі, були яскравими доказами звірств російських загарбників.
За результатами зустрічі учасники погодилися, що треба поглиблювати співпрацю поміж сферою ЗМІ та музеями, оскільки музейники, збираючи артефакти, нерідко стикаються із історіями гідними репортажу, а журналісти іноді мають справи з артефактами, котрі не знають, як використати за призначенням. Також було визнано доцільність обміну досвідом у царині професійної морально-психічної стійкості під час роботи з наслідками війни.
Відеозапис заходу можна переглянути, перейшовши за посиланням на сторінці Музею війни у Facebook.
Фото автора
