Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
У Національному музеї історії України у Другій світовій війні відбулася презентація пам’ятної медалі, створеної мистецькою молоддю з міста Буча. Юні українці під час окупації об’єднались у команду, вистояли, а згодом заснували бренд DFNDRS. Нині прагнуть показати світу наслідки війни, відливаючи медалі та монети з уламків російської техніки.
«Більшої трагедії, як смерть дитини, не може бути в житті», — цими словами генеральний директор Музею війни Юрій Савчук відкрив пам’ятний захід, присвячений наймолодшим жертвам війни.
Пам’ятна медаль, яку презентували в Музеї війни, створена з уламку броні російського бронетранспортера, знищеного між містами Буча та Ірпінь 4 березня 2022 року. На аверсі зображено небо й доріжку, якою невинні душі йдуть у кращий світ. Також на монеті зображено абрис Верхньої брами, де рік тому було презентовано мультимедійний проєкт «Мартиролог. Діти…».
На реверсі медалі зображено жінку із закритим обличчям і терновим вінком у волоссі, яка є уособленням матерів, які втратили дітей під час війни. Мати тримає на руках затемнений силует дитини, бо лишився тільки спогад. Поруч — здійнятий меч як символ помсти України-матері за всіх загиблих.
У медалі вилучений фрагмент, що формою нагадує уламок. За задумом авторів, після Перемоги на уламок буде нанесено дату закінчення війни та кількість загиблих дітей. Згодом цей фрагмент доповнить і завершить медаль.
«Цього заходу взагалі не мало бути. Діти мають жити, гратися, учитися, бешкетувати, бути утіхою для батьків, а не гинути у своїх ліжках від нічних російських обстрілів, — поділилася своєю думкою завідувач науково-експозиційного відділу сучасної російсько-української війни Ірина Коцабюк. — Медалі для дітей мають бути лише за успішне навчання у школах чи високі показники у спортивних змаганнях.
Щось не те коїться у світі, коли з уламків техніки агресора виготовляється медаль пам’яті наймолодших жертв війни. Звичайно, пам’ять про них житиме. Спільно із болем, горем та відчуттям непоправного. На сьогодні нам відомо про 484 загиблих дітей. Але з жахом розумієш, що ця статистика не остаточна. Кожен новий день може принести жахливу звістку про ще не одну дитину, убиту путінською росією».
Втілити проєкт у життя вдалося за сприяння команди Офісу генерального прокурора України, яка стала надійним партнером Музею у висвітленні важких і трагічних аспектів війни. До заходу вшанування пам’яті дітей долучилася Олеся Волошин — заступник начальника Департаменту захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Генеральної прокуратури України. Вона зазначила, що найвищим пріоритетом нині є саме пам’ять: не забути жодної дитини й жодного злочину. На жаль, війна триває, деякі території України досі окуповані, і ми можемо лише здогадуватися, викриття якої жахливої правди на нас чекає.
Важко навіть уявити, що на час презентації Мартиролога на символічному вівтарі були представлені імена та портрети 261 дитини, загиблої від рук російського агресора. А нині цей скорботний список зріс до 484. За кожною новою цифрою — забрані життя, украдені мрії, поламані долі.
Презентовану медаль обрамляють слова з твору юної поетеси Катерини Товстоногової: «У них було скільки часу, а тепер — небуття».
Надалі пам’ятна медаль буде експонуватися у Верхній брамі.
Фото надані Національним музеєм історії України у Другій світовій війні.
