До складу злочинної організації входили керівники громадських організацій, фізичні особи-підприємці та інші особи, а координувала діяльність групи посадовиця — заступниця керівника Волинської обласної військової…
Зростання дезертирства і падіння бойового духу — добрі ознаки швидкого розвалу бойових порядків російських окупаційних військ. І буквально з кожним днем їхній катастрофічний обвал стає дедалі осяжним. Це констатують не лише факти з оперативних зведень Генерального штабу Збройних Сил України та доповіді української воєнної розвідки, але й визнають прокремлівські пропагандистські рупори.
російські окупанти продовжують тікати з військових частин, а колишні ув’язнені, завербовані до всіляких «чвк» та озброєних терористичних зграй в одностроях, згадали зеківський вислів «стати на лижі» і масово дезертирують з фронту. Лише у другій половині травня зафіксовано два подібних масових випадки скоєння подібних підсудних правопорушень у окупаційному війську.
Першими з окупованого Лисичанська Луганської області втекли 39 озброєних військовослужбовців, які перебували в загоні «шторм z». Усі вони — з контингенту колишніх ув’язнених, які вирушили воювати за контрактом, пише російський портал 161 із посиланням на представників кремлівських силових структур.
Під час втечі кимось з них було вбито військового такого собі міністерства держбезпеки самопроголошеної «лнр», який намагалася зупинити дезертирів. Згідно з орієнтуванням, озброєні зеки пересувалися на кількох викрадених автомобілях і, ймовірно переодягнені в цивільний одяг, та мали на руках чужі посвідки особи.
Поліцейські ростовської області рф від великого переляку були переведені на посилений варіант патрулювання на пунктах пропуску з тимчасово окупованими росією територіями Донбасу. А московській центральній владі довелося донести таку інформацію до глав адміністрацій прикордонних територій держави-терористки.
Телеканал CNN ще у лютому повідомляв про цю банду «шторм», яка була сформована міністерством вбивств імені шойгу для війни з Україною. За даними журналістів, ця зграя була прикріплена до збройних сил самопроголошеної «лнр» і складався з ув’язнених, набраних відомством картонного маршала-оленевода у російських тюрмах.
Наприкінці квітня проєкт Gulagu.net виклав відеозвернення члена загону «шторм z» такого собі степана алєйніка, завербованого міноборони рф у виправній колонії №25 у місті сиктивкар. Найманець тоді жалівся, що їх кинули в селі Водяне в «днр» «без будь-якої підтримки від армії» та «відправляють на забій, як гарматне м’ясо», а у разі відмови «загрожують розстрілом».
«Виплати нам ніякі не провадяться, нас просто кинули вмирати. Ми сидимо під обстрілом уже місяць. … З групи у 60 осіб залишилося 23», — скиглив алєйнік і попросив про допомогу президента росії.
До цього бойовики загону «шторм» викладали звернення до бункерного дідугана путіна ще у березні. Вони також розповідали про тяжку ситуацію у селі Водяне, скаржачись на побори, загороджувальні загони, платний госпіталь та втрату понад 300 осіб.
Не встигли російські поліцаї розібратися з пошуками цієї зграї озброєних бунтарів-посіпак, як прийшла нова «радісна» для них звістка: з фронту вже вдруге за тиждень втекла група озброєних в’язнів. Цього разу з військової частини в окупованій «днр» втекли семеро колишніх зеків, повідомило кремлівське агентство «тасс» із посиланням на джерело у правоохоронних органах. П’ятьох із них начебто уже затримали.
В’язні входили до складу збройного армійського бандформування під Соледаром, розповів співрозмовник. За його словами, вони втекли зі зброєю, але невдовзі трьох дезертирів вдалося затримати у районі Брянки на території «лнр». Чоловіки перебували у кафе у стані алкогольного сп’яніння, уточнило джерело агентства. Ще одного дезертира застрелили самі ж ті, що втекли, бо він вирішив здатися.
«Отже, зараз ведеться розшук трьох осіб, зокрема в ростовській області», — заявив співрозмовник російських пропагандистів у тамтешніх правоохоронних органах. Наразі із затриманими проводяться слідчі дії, зазначив він.
Пізніше «тасс» повідомив, що були затримані ще двоє тих, хто втік з військової частини. «Ще двох затримано. Ведуться пошуки ще одного», — сказав співрозмовник агентства.
А тим часом російське правосуддя вже почало «штампувати» судові вироки проти тих росіян, хто вибрав з-поміж дилеми загинути чи втекти з війська, другий варіант. Одінцовський гарнізонний військовий суд у московській області засудив вісьмох мобілізованих із калінінградщини до реальних термінів у справі про дезертирство. Про це пише видання «Медіазона» з посиланням на адвоката підсудних Євгенія Савєскула.
Мобілізованих визнали винними у дезертирстві, вчиненому організованою групою (ч. 3 ст. 338 КК), та невиконанні наказу (ч. 2.2 ст. 332 КК) у період мобілізації чи збройного конфлікту.
Колишніх молодшого сержанта євгенія кравченка та рядового алєксандра богаченка засудили до семи років колонії, матроса алєксандра бабешка та рядового ніколая колмачова — до шести років, а дмітрія мєдвєдєва (на жаль, не того, який колись випадково виконував обов’яки путіна. — Ред.) , алєксандра єлісєєва, ігоря мєдвєдєва та дєніса балахіна — до шести з половиною років реального ув’язнення.
На суді дезертири розповідали, що усіх вісьмох мобілізували у вересні 2022 року. Їх відвезли до польового табору між селами Гладкове та Мала Олександрівка у «лнр». 24 грудня їх відправлять на передову. Тоді мобілізовані й вирішили втекти. Вони розповіли, що на місці проходження служби була нестача провізії та якісної форми.
«Краще відправитися у в’язницю, ніж на фронт», — заявив на процесі один із засуджених, який не захотів бути запакованим у чорний пластиковий мішок десь у степах Донеччини. У період із січня по травень 2023 року російські військові суди розглянули 1053 справи про самовільну відлучку військовослужбовців, що більше, ніж за весь 2022 рік.
Довідково: ДЕЗЕРТИРСТВО (франц. déserteur, від лат. desertor — втікач, зрадник) — злочин, вчинений з метою ухилення від військової служби. Під час 1-ї світової війни із російської армії дезертирувало близько 1,6 млн осіб (переважно 1916-17); під час 2-ї світової війни із рад. армії — близько 2,5 млн осіб (переважно 1941-42).
