У 2002-му — в Берліні. У 2003-му — в Барселоні. У 2004-му — в Афінах. У 2008-му — в Пекіні. У 2012-му — в Лондоні. Його суперники — найсильніші плавці планети. Його арена — олімпійські басейни й відкриті…
Більше ніж рік в Україні триває широкомасштабне вторгнення росії. До цього — тимчасова окупація Криму та Донбасу. Сотні тисяч українців взяли до рук зброю, щоб зупинити московську орду. Мільйони інших допомагають фронту заради перемоги та мирного майбутнього своїх дітей.
Павло Казарін — один із тих, чия війна розпочалася з незаконної окупації Криму, а з 24 лютого 2022 року назавжди змінила його життя. До широкомасштабного вторгнення росії в Україну він був українським журналістом, теле- та радіоведучим, публіцистом, лауреатом багатьох журналістських та літературних премій, автором книги «Дикий Захід Східної Європи» про історичний шлях української держави.
Військове життя Павла розпочалося 25 лютого 2022 року. Зі своїм напарником по радіо Юрієм Мацарським вступив до територіальної оборони Києва. Згодом підрозділ був підпорядкований бригаді Сил територіальної оборони ЗСУ. Після завершення операції з витіснення російських військ із Київщини, Сумщини та Чернігівщини він перевівся до іншого підрозділу — ближче до епіцентру подій на сході України.
Поруч із виконанням завдань солдата-стрільця виконував роботу військового медійника. Знімав оперативні відео з району ведення бойових дій, які монтували та передавали до вищих штабів. Такі відео мають великий попит — вони з’являлися в ефірах національних та закордонних ЗМІ, телеграм-каналах, соціальних мережах.
Зі стрільцем одного з підрозділів Сил територіальної оборони Збройних Сил України, а за сумісництвом ще й військовим камераменом про війну, потреби ЗСУ, презентацію авторської книги, життя сьогодні та про майбутнє спілкувалися у Рівному спеціальні кореспонденти АрміяInform. Далі — пряма мова військовослужбовця.
Мені пощастило, адже командування надало дозвіл зробити презентацію авторської книги, яка з’явилася на світ ще до широкомасштабного вторгнення — у жовтні 2021 року. Наприкінці року та й на початку 2022-го було не до того. Наразі в Рівному відбулася презентація. До цього я з цією ж місією відвідав Київ, Одесу та Дніпро. Надалі планую повернутися на схід України до свого підрозділу. Крайній раз я був у цьому поліському краї близько року тому. Тоді ми приїздили до місцевої бригади ТрО.
За час моє військової служби, а це більше ніж п’ятнадцять місяців на різних фронтах, маю чимало друзів з Рівного та області. Це люди, які мають власне уявлення про історію, сучасність, вмотивованість, майбутнє та чітке усвідомлення того, що кожен із них робить для перемоги України.
Презентація книги
На початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну я взагалі про цю книгу не згадував, бо не розумів, що буде з накладом, який зберігався в Харкові, та видавництвом, що перебувало під великим питанням.
Як виявилося згодом, починаючи з 24 лютого 2022 року видавці додруковували наклад книги тричі. Для мене це означало, що люди цікавляться й потребують відповідей на питання, які я собі як автор ставив і намагався сам на них відповісти.
Для мене ця книга — це історія про те, як війна змінює країну, змінює людей та їхню ідентичність. Це історія про ті події, які сталися в нашому житті, або не сталися…
У моєму житті була окупація українського Криму у 2014-му. Це змусило мене шукати відповіді на основні питання й зрештою переїхати з Сімферополя до Києва. Можливо хтось і не помітив подій, що розпочалися на сході України тоді, бо можна жити в тилу й не помічати цього, проте більшість зробили крок вперед — зайнялися волонтерством, вступили до Збройних Сил України.
Проте, 24 лютого долучило геть усіх до розуміння того, що відбувається в державі. Ракети летять усюди — до Львова, Тернополя, Рівного чи Кропивницького. росія намагалася розколоти Україну, а натомість об’єднала. Наразі, майже не має межі між фронтом і тилом. Не потрібно теорії шести рукостискань, щоб бути серед знайомих з родиною загиблого героя. Вже не потрібно довго шукати тих, хто долучився до війська чи допомозі військовим — вони навколо. За час великої війни країна набула багато спільного досвіду.
Якщо раніше ми могли сперечатися с приводу якихось моментів історії чи героїчних постатей, зараз ми пишемо сучасно історію своїми руками. Ми очевидці, серед нас військовослужбовці, волонтери, на жаль, чимало загиблих та поранених друзів й рідних.
Книга про те, як війна змінює країну
Зустріч автора з потенційними читачами книги відбувається в режимі монологу, пізніше формат змінюється на вечір питань та відповідей. Це люди, що хочуть питати, говорити, міркувати, роздумувати над тим, що зараз відбувається в державі та на фронті. Це щоразу велика відповідальність для мене, бо я звертаюся зі сцени від усіх, хто в «пікселі».
Я розповідаю про потреби Збройних Сил України, наводжу приклади допомоги моєму підрозділу, зокрема «мавіками». А ще про те, як і чим бути корисними фронту тут.
Мою книгу знайти легко. По-перше, вона доступна в Інтернет-магазинах та бібліотеках онлайн. По-друге, її можна знайти в мережі книжкових крамниць міст по всій країні.
Коли це все закінчиться, головне питання, що постане для кожного українця — що ти робив під час війни? Час та можливість кожному із нас підготувати відповідь на це питання наразі ще є…
В Україні сьогодні є унікальна можливість для кожного стати більше, аніж він сам. Про війну будуть писати книги, знімати фільми, і не тільки тут, а й у Голлівуді.
Фото автора та з архіву Павла Казаріна
Відео Олексія Мосейченка
