У 57-й окремій мотопіхотній бригаді імені кошового отамана Костя Гордієнка чекають на готових повернутися після СЗЧ і гарантують справедливе людяне відношення. Про це розповів…
На запорізькому напрямку ситуація залишається напруженою, проте, разом з тим, Сили оборони України ведуть не лише оборонні, але й наступальні операції. Так, яскраві приклади особистого героїзму і сміливості показали воїни одного з підрозділів окремої механізованої бригади Сухопутних військ Юрій Приступа та Руслан Попчук. Вони, в умовах жорстокого бою з рашистами під суцільними обстрілами, змогли виконати своє бойове завдання і врятувати екіпажі підбитої ворогом техніки та поранених десантників. Як це — евакуація по мінному полю під шквальним вогнем противника — розповідають очевидці.
Бій «на іксах» тривав дві години
— Уранці перед боєм ми отримали наказ висунутися у заданому напрямку. Спершу доставили туди десантно-штурмову групу. Розвідка нам повідомила, що там є противник, але позицію можна зайняти. Проте, як виявилось, за ніч ворог у рази підсилився, а вже приблизно об 11 годині ранку зав’язався бій, — розповідає оператор-навідник бронемашини Руслан Попчук на прізвисько «Лісовик». — Нам надійшла команда зайняти позиції та прикривати своїх побратимів, і ми заскочили у ворожі окопи, де побачили купу убитих окупантів. Наша машина мала евакуйовувати поранених, і ось весь цей процес відбувався під щільним вогнем великокаліберного кулемета, і, судячи з усього, били бронебійними, бо мою турель прошило наскрізь.
Коли рятівники повантажилися до машини та заходилися здавати назад — в цей момент почали летіти ПТУРи.
— Ми тільки до машини — і тут рашисти почали по машині крити з усього, що в них було. Прильоти були такі, що броньований «хвилеріз» на носу відірвало повністю і далеко відкинуло, а зачинений люк командира від удару вирвало і він відкрився догори. Машина моя була пошкоджена, її евакуювати не вдалось, вона й досі там стоїть між нашими та їхніми позиціями, але нічого, за нагоди заберемо та знову поставимо «у стрій», — розповів «Лісовик». — Незабаром ми відійшли до узлісся, де стояла наша трохи пошкоджена, але робоча машина, на ній ми й дістались до своїх позицій.
Два рейси під вогнем по замінованій території
— Під час бою я прибув на точку евакуації. Нам передали по рації, що потрібно забрати пошкоджену нашу техніку. Вийшло так, що уражені вогнем противника бронемашини були далеко, а перед нами чітко виднілися окопи російських терористів. Ми одразу зрозуміли, що навкруги все заміновано, — пригадує той важкий бій волинянин Юрій Приступа, водій-механік натовського тягача-транспортера AIFV. — Коли ми заїхали «на ікси», вони нас засікли і почали крити мінометами, артилерією, ПТУРами — летіло все підряд. Щоб відбуксирувати танк, довелося шукати навпомацки безпечні шляхи, до всього ж нас почали накривати шквальним вогнем. Тільки почав розвертатися — поруч за кілька метрів прильот, по дорозі прильоти, все, наче в кіношному бойовику, але це все відбувалось насправді. Ось так під обстрілами та по замінованій території ми з чотири евакуаційних рейси здійснили, врятували техніку та особовий склад.
На «ікси» ворог й досі не наважиться ступити, бо ж українські розвідники добряче попрацювали в цих місцях. Іноземна техніка вкотре допомогла нашим бійцям врятувати життя та добряче накосити ворогів. А хлопці ж кажуть, цей день — їхнє друге день народження. Проте, це робота — боронити український народ та виборювати перемогу над окупантом.
