Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
В Україну постачають танки Т-72ЕА. Цей танк є модернізованою фахівцями компанії Excalibur Armу експортною версією радянського танка Т-72М1. Потужність двигуна було збільшено до 840 кінських сил.
Передача таких машин стала можливою завдяки тому, що США та Нідерланди восени 2022 року вирішили профінансувати передачу ЗСУ капітально відновлених чеською компанією танків.
Excalibur Army (EA) — чеська приватна оборонна компанія, що займається виробництвом та модернізацією військової техніки, зокрема танків.
Одночасно з постачанням танків Т-72ЕА виникає потреба підготовки екіпажів для них. Для цього спеціалісти компанії «Енергія-2000» розробили тренажерний комплекс.
Кореспонденту АрміяInform випала можливість випробувати його на собі.
Отже, тренажерний комплекс складається з трьох робочих місць екіпажу та окремого робочого місця інструктора.
Інструктор — підполковник запасу, а сьогодні менеджер проєктів «Енергія-2000» Микола Саламаха займає місце за пультом.
Я надіваю шоломофон і для початку займаю місце механіка-водія.
Чую запитання:
— Як запускати 72-ку не забув?
Усміхаюсь:
— Не забув, не забув.
— Давай. Рушай, коли будеш готовий.
Далі — все звично й водночас трохи незвично. Натискаю кнопку маси й бачу, як зліва від мене, там, де раніше була панель з аналоговими приладами, — безліч стрілок і шкал, загоряється майже звичайний планшет. Це — новинка від ЕА, цифрова панель механіка-водія. Всі показники виведені на неї. Світить досить яскраво, але не відвертає уваги.
Далі всі необхідні операції: ручна прокачка палива, запуск маслонасоса, витискаю зчеплення, тисну газ, переходжу на першу передачу — і відчуваю, що крісло мехвода піді мною вібрує, у триплекс бачу трасу танкодрому. Друга передача, третя, і траса буквально кидається назустріч.
840 коней — то все ж таки відчутно більше, ніж 780. За деякий час забуваю, що сиджу в кабіні тренажера й намагаюсь вести танк точно по трасі. Забуваю перемкнути важіль передачі й на панелі загоряється відповідний сигнал. Чую в навушниках голос інструктора: «Перемикайся, бо лихо буде», відповідно рухаю важіль і відчуваю, що двигуну стало легше. На підйомах рухаюсь, майже не перемикаючись вниз, оперуючи тільки педаллю газу.
За декілька хвилин трасу пройдено. Тепер час зайняти місце навідника-оператора.
Тут мене чекає ще один сюрприз. Замість нічного прицілу ТПН-1-49-23, який дозволяв бачити ціль на дистанції до 1300 метрів встановлено новий тепловізійний приціл з неохолоджуваною мікроболометричною матрицею. В самому окулярі міститься невеликий LED-дисплей. Цей приціл дозволяє впевнено бачити ціль на 4 тисячах метрів, а розпізнавати і уражати ціль — на дистанції до 3 тисяч метрів з гармати і до 1800 метрів з кулемета.
Вправа почалась. Вдивляюсь у чорно-біле поле окуляра, доки не побачив: щось рухається, причому до мене. Розпізнаю ціль — то БТР. Гармата «заряджена», далекомір видає відстань — 3,2 тисячі метрів. Чекаю, доки підійде трохи ближче. Постріл! Кабіна тренажера відчутно здригається, отримую по налобнику шоломофона відчутний поштовх…
Не влучив. Ще один постріл — цього разу ціль уражено.
Полишаю місце навідника й не відразу оговтуюсь.
Микола Саламаха задоволений: «Взагалі впевнене ураження цілей відбувається на дистанціях від 2,5 кілометрів. Наш тренажер дає змогу підготуватись до експлуатації нових для більшості українців танків. Як свідчить досвід, навіть після 4-5 занять на тренажерах людина, досі незнайома з танковим озброєнням, на полігоні вже почувається набагато впевненішою, а снаряди та набої на її підготовку завдяки тренажерам суттєво заощаджуємо».
Фото автора та «Енергія-2000»
