У 2002-му — в Берліні. У 2003-му — в Барселоні. У 2004-му — в Афінах. У 2008-му — в Пекіні. У 2012-му — в Лондоні. Його суперники — найсильніші плавці планети. Його арена — олімпійські басейни й відкриті…
У Києві презентували документальний фільм тележурналіста Олега Манчури та книгу «Скріплені кров’ю» про грузинських добровольців на російсько-українській війні. Зйомки стрічки відбувалися в Грузії, Бельгії та на лінії фронту в Запорізькій області. На презентації були присутні головний герой фільму — Заза Нануашвілі — засновник грузинського національного батальйону у складі Інтернаціонального легіону Збройних Сил України та творча команда проєкту. Подію приурочили до 105-ї річниці проголошення Української та Грузинської держав у 1918 році.
Через історію Зази Нануашвілі та історію його родини розкривається історія грузинського добровольчого руху. Він — колишній офіцер спецпризначення МВС Грузії, боронить Україну з 2014 року пліч-о-пліч із сином Вано. Дружина Зази — українка Олена — волонтер. У цьому контексті він зазначив: «Ось я говорив, що воюю за Грузію, але потім у мене народився маленький син, я створив сім’ю з українкою. Я полюбив Україну, як рідну. І тепер я можу від усього серця сказати, що я воюю і за Україну. За Грузію і за Україну».
Учасники пресконференції повідомили, що зараз у лавах Сил оборони України повномасштабне вторгнення росії відбивають понад 2,5 тисячі грузинів.
«Спочатку мені довелося воювати разом з українцями — “западенцями”. Потім познайомився з грузинами. Адаптувався. Приєдналися старі друзі — однодумці з такими самими, як у мене, принципами і метою. Зараз у мене великий підрозділ, де воюють не лише грузини та українці, а й британці, американці, чилійці, перуанці, південноафриканці, поляки. Всі є, окрім “русскіх”. “Хороші русскіє” — тільки в мішках», — зазначив Заза Нануашвілі під час презентації.
Були презентовані два епізоди фільму «Скріплені кров’ю», які найближчим часом будуть продемонстровані в ефірі загальнонаціональних українських телеканалів. У планах творців — також презентувати стрічку в Брюсселі.
Книга, співавторами якої є Богдан Пастух, Олег Манчура і Олександр Кучерук, розпочинається з історії українсько-грузинських зв’язків, які значно ширші, ніж здається на перший погляд. Історичний контекст плавно підводить читача до неминучості боротьби обох народів проти спільного агресора і окупанта. Видання повертає читача в атмосферу початку 1990-х років, коли москва інспірувала конфлікти по всьому периметру конаючого радянського союзу. Тоді росія окупувала Самачабло (Південну Осетію) та Абхізію. На боці уряду Грузії воювали українські добровольці, а українська авіація за наказом Леоніда Кравчука допомагала евакуювати біженців, які тікали від російських танків… Коли в серпні 2008 року росія знову вторглася на територію Грузії, бойові операції грузинської армії прикривали українські системи ППО… Про всі ці події йдеться в книзі через історії очевидців, багато з яких ще 2014 року приїхали до України, аби допомогти українцям захиститися від ненависної московської орди.
Історії, крізь призму особистого досвіду, зафіксовані й у фільмі, і на сторінках книги, є надзвичайно важливими для усвідомлення глибинного сенсу боротьби з поневолювачем, розуміння мотивації героїв та фіксації деталей бойових дій.
Історичні матеріали та інтерв’ю зі спогадами та міркуваннями про війну з росією грузинських добровольців щодесять сторінок книги перериваються біографічними довідками загиблих у 2014–2021 роках героїв російсько-української війни, які уклали Андрій Ковальов та Ростислав Мартинюк.
За словами редактора книги Ростислава Мартинюка, метою роботи було розкрити унікальний феномен грузинського добровольчого руху в Україні. І з цим завданням автори, режисери, редактори, монтажери та дизайнери впоралися на відмінно.
