У 2002-му — в Берліні. У 2003-му — в Барселоні. У 2004-му — в Афінах. У 2008-му — в Пекіні. У 2012-му — в Лондоні. Його суперники — найсильніші плавці планети. Його арена — олімпійські басейни й відкриті…
У російських телеграм-каналах ширилася інформація, що нібито українські безпілотники намагалися атакувати москву.
— Неодноразово були заяви публічних осіб, що нашою метою є воєнні об’єкти і військові цілі. Головна небезпека росіян виходить від їхнього режиму та силового блоку, їм треба підіймати нікчемний стан свого пасивного населення, яке мовчки сприймає пропаганду, але ми не бачимо справді черг їхніх добровольців поповнювати «200-х» рашистів в Україні. Ми вчора побачили абсолютно жалюгідний парад «перемоги», тобто без перемог і без перемоги. Жодних цілей вони не досягнули. На цьому тлі у них є певний острах, коли немає про що говорити і немає що показати, — розповів в ефірі телемарафону «Єдині новини» представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Андрій Юсов.
Як він зазначив, ворог завжди готує декілька сценаріїв для реалізації, один з них — це провокації проти власного мирного населення. В сучасному російському режимі є сили, які розуміють, що для збереження свого майбутнього московії у будь-якому вигляді необхідно самостійно боротися проти режиму путіна, і такі люди наразі є. Для росії винних треба визначати заздалегідь і бажано не опинитися в їхньому числі. Тож, шойгу, герасімов і пригожин зараз між собою визначають — хто ж буде винним.
— Стрімкого нарощення виробництва нового високоточного ракетного озброєння у ворога немає, і обхід санкцій вони постійно шукають. Проте посилання санкційної політики і, зокрема, дотримання вже ухвалених санкцій — це те, над чим постійно працює Україна і міжнародна коаліція, але певне виробництво ракет, десятки на місяць, у них все ж існує. Водночас ракетного озброєння, такого як С-300, що загрожує прифронтовим територіям, у них запаси є, хоча «кинджали» і «калібри» знаходяться вже на критичній межі, — каже Андрій Юсов.
