Чотири роки він перебував у російському полоні, 5 червня 2026 року його звільнили в рамках чергового обміну полоненими. Наприкінці липня…
Батарея самохідних артилерійських установок 2С1 «Гвоздика» калібру 122 мм розташувалася у визначеному районі в лісосмузі, що вже добре вкрита зеленою листвою. Навіть наблизившись впритул до вогневої позиції само хідників, ми не побачили ознак їхньої присутності. Лише оклик вартового довів, що тут хтось перебуває.
— Маскування — це головна умова нашої безпеки і взагалі успішного виконання завдання. Тому під час розгортання і підготовки до стрільби перше, з чого починаємо, — це маскуємо техніку, — говорить старший офіцер батареї Сергій. — У небі постійно висять ворожі безпілотники. Якщо ворог передчасно виявить місце нашого знаходження, виконання завдання стане неможливим. Насамперед їхні засоби РЕБ почнуть глушити зв’язок, потім БПЛА скорегують по нас вогонь артилерії. Тоді доведеться змінювати позицію і знову починати все з нуля: наводитися, вносити корективи в цілевказівки, заряджати гармату. Дорогоцінний час буде втрачено, і противник зможе вийти з-під удару.
І, дійсно, ми побачили, як ретельно екіпажі маскують свої самохідні установки після прибуття на визначений рубіж. Вкривають їх гілками і маскувальними сітками. — Добре, що пішла «зеленка». Є де приховати САУ, — розповідає 23-річний радіотелефоніст матрос Дмитро. — Взимку було набагато складніше. Посадки стояли голі, і ми були у ворога як на долоні. Іноді доводилося вести стрільбу під ворожим вогнем, а це небезпечно. Так трапилося, що саме під час виконання одного з таких завдань попали під щільний вогонь і я зазнав осколкового поранення. Був також випадок, коли нашу САУ атакував російський бойовий дрон-камікадзе. Добре, що екіпаж і машина вціліли.
Тим часом хлопці закінчують підготовку до ведення стрільби. Це займає в середньому до 6 хвилин. Кожен номер обслуги досконало знає свої обов’язки. Навідник Дмитро, який у мирному житті був професійним поваром в ресторані, вправно наводить на ціль гармату за вказаними координатами. Уродженець Маріуполя матрос Олег швидко заряджає гармату фугасним снарядом, на якому нам дозволили зробити особисте посилання окупантам від представників АрміяInform.
Старший офіцер батареї на планшеті звіряє й уточнює координати цілей, які надала аеророзвідка. Йому допомагає радіотелефоніст, який підтримує зв’язок з підрозділами та старшим начальником…
— Сьогодні діємо, як зазвичай, у взаємодії з піхотою та іншими артилерійськими підрозділами, — додає офіцер. — Наше завдання: знищення живої сили і броньованої техніки ворога, яка штурмує позиції морських піхотинців. Також завдаємо вогневого ураження по їхніх укріпленнях, бліндажах, складах з боєприпасами і командних пунктах, ведемо контрбатарейну роботу.
Лунає команда «Гармата!». І стовп вогню виривається з посадки. Все навколо затягує димом, але гармаші не припиняють роботи. Швидко перезаряджають гармату, і вже за декілька хвилин відправляють ворогу наступний подарунок. — За максимального темпу ведення стрільби і коли не потрібно робити корегування вогню — робимо від 6 до 9 пострілів за хвилину, — розповідає командир САУ. — Зазвичай це відбувається, коли противник веде штурмові дії і не приховує своєї присутності. Нещодавно наша батарея разом з іншими артилерійськими підрозділами зупинила і практично знищила ворожу броньовану колону, яка йшла на прорив оборони морських піхотинців. Нам вдалося за майже пів години перетворити на металобрухт сім танків, БМП, БТР разом з десантом ворожої піхоти на броні.
Цього разу завдання батареї САУ — завдати вогневого ураження по укріпленнях окупантів задля підтримки контратакуючих дій морських піхотинців. Розрахунки САУ діяли одночасно з реактивною артилерією і українською бойовою авіацією. Невдовзі в небі на дуже малій висоті з’явилася пара українських бойових гвинтокрилів Мі-24, або, як їх ще називають, «Крокодили».
Зробивши невеличке коло, вони зайшли на бойовий курс і здійснили залп некерованими реактивними снарядами. Вогняні стрічки прошили небо і встромилися в передній край окупантів. А на землі тим часом продовжували працювати РСЗВ, гармати, САУ. Згодом до цього зведеного «оркестру» долучилися також гаубиці М777. Їхній дуже гучний «голос» суттєво відрізняється від звуків стрільби інших артилерійських систем. Такий вогняний тиск надавав ще більшу впевненість у наших силах. Добре висловився на цей рахунок досвідчений номер обслуги, заряджаючий матрос Олег: «З кожним влучним пострілом, з кожним знищеним окупантом відчуваю, як наближається наша Перемога. Це дуже мотивує і надає сили на подальшу боротьбу!»
Фото автора
