Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Після широкомасштабного вторгнення в Україну російської орди тисячі українців почали допомагати українському війську. Хто вони, ці благодійники? Люди різних національностей, професій, різні за соціальним статусом, релігійними й політичними уподобаннями. Але всіх їх об’єднує любов до України й ненависть до тих, хто плюндрує нашу землю, вбиває нас, наших дітей і батьків, до тих, хто позбавив тисячі співвітчизників даху над головою.
До цієї благородної діяльності залучаються цілі трудові колективи, громади і громадські організації. Рівненська обласна організація Товариства сприяння обороні України — одна з них.
— Ми не отримуємо з державного бюджету жодної копійки. Починаючи з літа 2014 року, долучилися, як і всі небайдужі українці, до сприяння Збройним Силам у їхньому захисті нашого суверенітету. Наприклад, чимало наших працівників пішли добровольцями до війська. Зважаючи на те, що ЗСУ тоді бракувало автомобільної та іншої техніки, передали їм п’ять автівок. У березні-квітні ми перерахували свій одноденний заробіток на потреби ЗСУ. Аналогічні відрахування проводилися і потім. Зокрема для потреб Рівненського військового госпіталю, де проходили лікування і реабілітацію військовослужбовці — учасники антитерористичної операції. Ми також перераховували кошти на придбання дизпалива, термобілизни для працівників МВС, залучених до проведення АТО, — говорить її голова Микола Скиба. — За ініціативою Козинської автомобільної школи, що входить до складу нашого осередку, наші активісти організували збір коштів, за які придбали і передали в район бойових дій 45 бронежилетів, 25 камуфляжних костюмів, 30 пар берців, 2 тепловізори, 10 пар налокітників і наколінників тощо.
У 2014-2015 роках у військах було сутужно не лише з озброєнням і технікою, а й з харчуванням особового складу частин і підрозділів : за майже чотири роки президентства Віктора Януковича були спустошені і продовольчі склади. Тож практично всі навчальні заклади, міські та районні організації Рівненської оборонної організації долучились до збору продуктів харчування, а також предметів першої потреби, різного обладнання, амуніції і їх доставки у війська.
— У грошовому еквіваленті цю роботу оцінити складно, оскільки велася вона на умовах доброї волі громадян і їхніх пожертвувань, — говорить заступник голови Рівненської організації ТСО України Василь Рудика. — Але з упевненістю можу сказати, що були витрачені досить пристойні суми. На жаль, під час АТО загинули й наші земляки, у яких залишилися діти, дружини, батьки. Ми зуміли зібрати та вручити їм понад 30 тисяч адресної допомоги.
Рівненські оборонці з ТСО України досить тісно співпрацювали з оперативним командуванням «Захід». Так, на прохання командування однієї з військових частин вони проводили на полігоні заняття з вивчення будови автомобіля та водіння автомобіля в різних умовах
Як розповіли кореспонденту АрміяInform у Рівненському осередку ТСО України, після широкомасштабного вторгнення московитів на українську землю благодійна діяльність посилилася. Тут, наприклад, надають приміщення для проведення відповідних занять з мобілізованими. На базі оборонних осередків працюють волонтерські центри. Якщо під час АТО захисникам України було передано п’ять автівок, то за останні кілька місяців — близько сорока. А директор Дубенського спортивно-технічного клубу власним коштом придбав для одного з армійських підрозділів автомобіль.
— Ми не вважаємо, що робимо щось надзвичайне для українського війська, — каже Микола Олександрович. — Ми лише виконуємо свій людський, громадянський обов’язок перед Україною. Ми ж народилися на цій землі, зросли і зробили перші кроки у самостійне життя. Тож хіба можемо залишатися у цей надзвичайно важкий час осторонь?
На сьогодні з навчальних закладів Товариства області призвані до лав Збройних Сил України та захищають нашу державу шестеро викладачів та інструкторів з водіння автомобіля: четверо з Рівненської та двоє з Козинської автошкіл.
