Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Якось так склалося, що коли хтось чує про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України, то одразу уявляє такий собі гарнізонний патруль, який покликаний обов’язково карати: чи то за порушення форми одягу, чи то за інші «огріхи». Відповідно зустрічатись з працівниками даної структури у військовослужбовців не виникає бажання. Так, звісно, закон і порядок у Збройних Силах України — непохитна цінність, на сторожі якої і стоять представники Військової служби правопорядку. Однак насправді це лише сота доля того, чим вони щоденно займаються. Спектр їхніх повноважень і обов’язків доволі широкий: починаючи від профілактики правопорушень — до боротьби з диверсійними групами, терористичними посяганнями та охороною військових об’єктів. Про це не з чуток знають військові спеціального правоохоронного формування, які наразі виконують завдання на Таврійському напрямку у складі однієї з бойових бригад. Серед них й Олександр на псевдо «Страж».
Жоден з українських захисників не повинен залишатися один на один зі своїми проблемами
— В умовах війни дисципліна — дуже важлива, адже завдяки їй та іноді навіть жорстким мірам, наші воїни залишаються живими, а ворог отримує гідну відсіч. Крім того, аби зносити значні емоційні навантаження під час бойових дій, наші захисники повинні мати гарний морально-психологічний стан. Без дисципліни в підрозділах цього ніколи не досягти, бо вона виключає саму можливість виникнення подібної проблеми. Проте, як на мене, найважливішою нашою функцією є захист прав і законних інтересів українських захисників, оскільки ніхто з них не повинен залишатися один на один зі своїми проблемами, — пояснює Олександр.
Сьогодні «Страж» несе службу в одній з бригад, що виконує бойові завдання на півдні нашої країни. Щодня він забезпечує правовий порядок у підрозділах, зокрема проводить профілактичну та роз’яснювальну роботу для військових на передовій, аби убезпечити їх від можливих помилок та щоб допомогти отримати необхідну правову допомогу. А ще зовсім недавно чоловік навіть уявити не міг, що його розмірене життя зазнає таких кардинальних змін…
Спочатку займався евакуацією людей, потім підписав контракт із ЗСУ
Олександр має за плечима 20 років служби в ДСНС. У 2015-му він вийшов на пенсію і здійснив свою давню мрію — відкрив невеличку будівельну кампанію. Ця робота була йому до душі, бо завжди любив щось творити, ремонтувати, відновлювати, словом — робити все навколо гарним і затишним. Так і було, аж доки на нашу землю не вторгся ворог.
З перших днів широкомасштабного вторгнення «Страж» розумів, що відсиджуватися вдома не зможе. Відтак взяв один із своїх приватних бусів, якими на фірмі вони возили людей на роботу, і почав допомагати евакуювати людей з Києва до західної України.
— Протягом перших двох тижнів я забирав дітей з дитбудинків, жінок з дітьми і відвозив їх до кордону з Угорщиною. Звідти привозив гуманітарну допомогу назад до Києва. Рейс займав майже 3 доби, потім день на відпочинок і знову в дорогу. Коли основна маса людей покинула столицю, а ворог був на підступах до Ірпеня і Бучі, звернувся до своїх колишніх колег, від яких дізнався, що вони займаються евакуацією звідти людей. Одразу долучився. Після того, як ворога остаточно відкинули з Київщини, займався десь протягом місяця розбиранням завалів у Бучі й Бородянці. А далі остаточно вирішив йти до війська, — коротко розповідає про своє рішення стати до лав ЗСУ Олександр.
«Ми часто говоримо про обов’язки військовослужбовців, але не треба забувати й про їхні права»
У ТЦК та СП звернули увагу на юридичну освіту чоловіка і одразу запропонували йому службу у ВСП. Він погодився і не пожалкував. Адже за свій вік навчився золотій істині: хто потребує допомоги, має її отримати.
— Ми часто говоримо про обов’язки військовослужбовців, але не треба забувати й про їхні права. Особисто для мене, попри всі завдання, першочерговим завжди був, є і буде правовий захист наших захисників. На сьогодні в нас призвана до армії широка категорія населення і не всі з них юридично освідченні, тому існує потреба проводити широку роз’яснювальну роботу. Буває, комусь треба отримати якусь довідку чи інші документи, а можливості тим займатися на бойових позиціях просто нема. Тому я взяв на себе таку роль сполучної ланки, оскільки буваю і на передніх рубежах, і у штабі. Тобто всі подібні потреби, які виникають у військових, намагаюся через себе максимально пропускати і задовольняти, — розповідає про свої будні «Страж».
Відпустки та надання статусу учасника бойових дій — питання, з якими найчастіше звертаються військові
За словами Олександра, найбільш болючими і частими питаннями, з якими до нього звертаються військовослужбовці, є відпустки та надання статусу учасника бойових дій. Зокрема, доводиться пояснювати, що навіть після зміни до статті 10-ї Закону України «Про правовий і соціальний захист військовослужбовців», коли законодавець дозволив командирам у військовий час давати до 10 діб відпустки, що то не обов’язкова вимога — вона надається на розсуд командира. Що стосується статусу учасника бойових дій. Чому воно стало таким проблемним?
— Наприклад, наша бригада вона нова, сформована лише в березні минулого року і значна кількість військовослужбовців, які прослужили вже понад рік, й досі не мають статусу. У чому ж справа? Коли почалося широкомасштабне вторгнення, на той момент діяла Постанова КМУ, яка регламентувала надання статусу УБД, але там були визначені лише терміни АТО (потім ООС). Тобто не було такої правової норми як учасник широкомасштабної війни, її внесли лише наприкінці жовтня. Відповідно з березня по жовтень люди, які призвалися, не мали можливості отримати статус, така робота у бригадах розпочалася лише з листопада минулого року, — пояснює Олександр. — Укотре наголошую, що ми ні про кого не забули, просто була правова колізія. Наразі юрист нашої бригади вже відбув у відрядження, щоб безпосередньо займатися, аби надати статус першій партії людей. А це приблизно пів тисячі військових. Щойно відбудеться перший етап, далі робота піде швидше і ми обов’язково владнаємо дане питання.
Допомога повинна бути всебічною…
Щодня Олександр разом з побратимами працює на передовій, де докладають усіх зусиль, аби достукатися до кожного воїна. У середньому їм у день вдається відвідати 4-5 підрозділів. Щоб досягти максимального результату, до виїздів залучаються не лише представники Військової служби правопорядку, а й психологи групи зняття бойового стресу та військовий капелан. Відтак наші захисники мають змогу отримати не лише юридичну, а й психологічну допомогу.
Робота настільки захопила «Стража», що він навіть вирішив продовжити термін своєї ротації, бо не все встиг втілити із задуманого. Та й відчуває, що тут, на передовій, його досвід і знання потрібні куди більше, ніж у просторих кабінетах, де війна є лише відлунням…
План на майбутнє — відсвяткувати перемогу
Незважаючи на постійні виїзди і напружений графік, Олександр запевняє, що втоми не відчуває — його окриляє віра у свою справу і в те, що перемога кується на всіх фронтах. Мотивують наші захисники, які попри все націлені гнати поганою мітлою окупанта з рідної землі. А ще допомагає підтримка родини. Його неабияк підтримує кохана дружина та два сини. Молодший незабаром закінчить школу, а старший одягне свої перші лейтенантські погони. Вони — батькова гордість, він — їхній кумир.
Про плани на майбутнє Олександр говорить коротко — обійняти рідних і відсвяткувати перемогу. А далі життя покаже…
Фото Олега Пальчика
