Смертельний інцидент стався над грецьким островом Карпатос в Егейському морі в контексті Егейської суперечки — конфлікту між двома державами-членкинями НАТО щодо суверенітету та суміжних…
Улітку 2022 року картина подій в російсько-українській війні набула вигляду, коли наступ агресора загальмувався майже повністю, а на деяких напрямках Сили оборони України взагалі почали контрнаступальні дії, звільняючи окуповані території. На більшості інших напрямків українські війська перейшли до позиційної оборони, створивши потужну ешелоновану систему рубежів і укріплень.
Крім того, за перші три-чотири місяці широкомасштабного вторгнення росіяни втратили значну кількість своєї бойової техніки, яку швидко відновити, враховуючи стагнаційний стан їхньої економіки, стало дуже проблематично. До того ж у противника виникла величезна нестача військових спеціалістів, які в змозі застосовувати наявні зразки озброєння і бойових машин.
Тому, починаючи з середини літа 2022 року, росіянам довелось змінювати й тактику своїх наступальних дій, і концепцію застосування військ, і бойові порядки власних угруповань. На певних напрямках, де росіянам доводиться вести штурмові дії, вони почали робити акцент на застосування так званих штурмових загонів (ШтЗ) як головного засобу вирішення завдань на полі бою. Тобто, замість класичних для збройних сил рф батальйонних тактичних груп (БТГр), вони починають застосовувати ШтЗ, які відрізняються зменшенням кількості бронетехніки (замість танкової роти в БТГр – танковий взвод. – Авт.) і збільшенням кількості штурмової піхоти.
Звичайно, що все це призвело до значного збільшення російських втрат у живій силі, проте цей ресурс для москви ніколи не був особливо цінним. Витрачаючи сотнями і тисячами людські життя, російське командування все ж отримало певні успіхи на деяких ділянках фронту. Штурмові групи ворожої піхоти, зазнаючи величезних втрат, буквально по тілах свої товаришів, на окремих напрямах беруть під контроль наші укріплення.
Такі їхні дії стали ефективним засобом «протискання» та захоплення позицій там, де виникають певні проблеми в організації української оборони. Тобто, для досягнення успіху на полі бою кожна армія використовує ті ресурси, які їй найвигідніші – бойову техніку, боєприпаси, нові технології, а росія за це платить ціною людських життів… яких їй абсолютно не шкода.
У липні 2022 року, ведучи бойові дії на Соледарському і на Бахмутському напрямках, як штурмову піхоту російське командування почало застосовувати найманців з так званої приватної військової компанії ПВК «вагнера». Тоді ж влітку до лав загонів найманців почали вербувати ув’язнених з російських виправних закладів.
Поклавши десятки тисяч своїх штурмовиків, «вагнерівцям» вдалось захопити Соледар, частину Бахмута і декілька невеликих населених пунктів поблизу нього. Для командування російської армії подібний «тактичний успіх» (попри величезні втрати. – Авт.) став позитивним досвідом, який з осені 2022 року воно почало впроваджувати в інших підрозділах і з’єднаннях, які воюють в Україні. У складі частин зс рф розпочалось створення аналогічних за структурою до «вагнерівських» зведених штурмових підрозділів. Такі ШтЗ дістали назву «Шторм» та орієнтовані виключно на ведення наступальних дій.
Отже, штурмовий загін від російської армії «Шторм» (далі – ШтЗ) – це позаштатний підрозділ у складі бригади/полку, на який покладаються завдання ведення наступальних або штурмових дій, сформований з-поміж найбільш підготовлених військовослужбовців, які мають високі морально-психологічні та фізичні якості, а також, які є найбільш вмотивованими.
Зазначене формування не є типовим для зс рф, оскільки, згідно з керівними документами, ШтЗ формується на базі мотострілецького (повітрянодесантного/десантно-штурмового) батальйону, який посилюється засобами старшого начальника. Ймовірно, через брак навченого людського ресурсу командування зс рф ухвалило рішення зменшити кількість особового складу і, як наслідок, змушене проводити наступальні дії з обмеженими цілями. Тобто ШтЗ отримує лише найближче завдання.
Штурмовий загін «Шторм» за структурою схожий на РТГр (ротну тактичну групу. – Авт.), проте не формується на базі мотострілецької роти. ШтЗ посилюється артилерійськими та танковим підрозділами, а також підрозділами за видами бойового забезпечення.
Штатна чисельність ШтЗ «Шторм» складає 161 військовослужбовець та організаційно складається з:
- управління;
- штурмова рота;
- мінометний взвод;
- танковий взвод;
- вогневий взвод;
- розвідувальне відділення (має у своєму складі операторів БПЛА);
- інженерно-саперне відділення;
- відділення евакуації.
Своею чергою до складу штурмової роти входять:
- три штурмові взводи;
- гранатометне відділення;
- протитанкове відділення;
- вогнеметне відділення.
Штурмовий взвод складається з:
- трьох штурмових відділень (у складі одного з відділень є оператор БПЛА).
При цьому, залежно від обстановки, до ШтЗ додатково можуть додаватись підрозділи зі складу з’єднань та частин, в яких вони сформовані (наприклад, у 1-му та 2-му АК 8 А Південного ВО фіксується практика посилення ШтЗ «Шторм» додатковими штурмовими групами, які виділяються зі складу мотострілецьких батальйонів, а також артилерійськими підрозділами зі складу бригади).
Є випадки, коли в бригаді/полку формується декілька ШтЗ, які мають найменування «Шторм-1», «Шторм-2» і тощо. Так, наприклад, у 1-й, 9-й, 110-й, 114-й, 132-й омсбр 1 АК 8 А сформовано по два загони «Шторм». Станом на квітень 2023 року, лише у складі УВ (с) «ЮГ» сформовано щонайменше тридцять дев’ять ШтЗ (з них 11 «Шторм-Z», про які йтиме мова в наступному матеріалі, – Авт.) загальною чисельністю до чотирьох тисяч осіб. Формування ШтЗ відмічено у складі всіх військових частинах зс рф, які ведуть бойові дії на території України.
Під час формування штурмового загону до нього набирають здебільшого добровольців. Після відбору військовослужбовці відбувають в тилові райони угруповань військ, де проходять злагодження. Через те, що на штурмові підрозділи покладаються найскладніші завдання, перед бойовим застосуванням загонів з військовослужбовцями проводиться посилена підготовка. Особлива увага приділяється проведенню занять з вогневої, тактичної, медичної та інженерної підготовки. Окремо відпрацьовуються тактичні елементи штурму та зачистки позицій, а також бій у місті. За наявними даними, злагодження проводиться протягом 27 діб.
На відміну від «вагнерівських» штурмових загонів, в армійських «штормах» при формуванні значну увагу приділяють особистим та професійним якостям військовослужбовців, які погодились проходити службу в новостворених формуваннях і обізнані про характер виконання завдань. Під час штурмових дій загони виконують завдання із захоплення та зачистки об’єкта атаки або його частини (ВОП, квартал, окрема будівля), ділянки місцевості.
Після виконання завдання та закріплення на захоплених рубежах ШтЗ продовжує штурмові дії на вказаному напрямку, а їх позиції займають лінійні армійські підрозділи. «Шторм» виконує завдання протягом 2-3 діб або до втрати ним боєздатності, після чого виводиться у тилові райони для доукомплектування та відновлення боєздатності. В середньому термін відновлення складає 10 діб, після чого загін знову повертається в район ведення бойових дій та продовжує виконувати поставлені завдання.
Основне озброєння «штормівської» штурмової роти – стрілецька зброя та гранатомети. Але на відміну від «вагнерівських», у цих штурмових взводів є штатна бойова техніка. Вони призначена для доставки особового складу у вихідні райони, після чого формує бронегрупи, які у взаємодії з танковим взводом та артилерійськими підрозділами забезпечують вогневу підтримку штурмових дій. Це забезпечує створення вогневої переваги та дозволяє зберегти техніку від ураження протитанковими засобами, чим зменшує загальні втрати озброєння.
Щодо тактики дій «Шторму», то після отримання завдання на наступальні/штурмові дії командир ШтЗ проводить дорозвідку об’єкта атаки, використовуючи власні сили та засоби. Далі, маючи ці розвіддані, противник розпочинає проведення підготовки до своєї атаки шляхом гарантованого ураження з наявних і приданих артилерійських засобів та вогнем танкового взводу об’єктів на нашому передньому краї.
«Шторми» є значно потужнішими за озброєнням, ніж «вагнерівські» штурмові загони. Їхнім артилерійським і танковим підрозділами визначається завдання на знищення або витіснення українських підрозділів з об’єкта атаки, тобто завдається максимальне вогневе ураження противнику, після чого, власне, і відбувається штурм й зачистка майже порожніх позицій безпосередньо штурмовою піхотою. При цьому два штурмових взводи залучаються до штурму (зокрема, на один з них покладається завдання щодо закріплення на зайнятих позиціях), а третій перебуває в резерві.
Танковий взвод у взаємодії з бронегрупами, а також гранатометним, протитанковим та вогнеметним відділеннями, формують групу вогневої підтримки (ГВП), яка здійснює постійний вогневий вплив на наші позиції, які штурмуються. Цим вогнем ГВП створює власну вогневу перевагу та сковує дії наших підрозділів. Артилерійські розрахунки в цей час переносять вогонь в глибину і на маршрути можливого висування резервів наших військ.
Під час штурму «штормові» групи, як і «вагнерівці», знищують противника своїми засобами та зачищають об’єкт атаки, після чого одна з груп намагається продовжити штурмові дії на обраному напрямку, а інша закріплюється на позиціях.
Група резерву призначена для нарощування зусиль у випадку, якщо штурмова група зазнала суттєвих втрат та не в змозі продовжувати виконувати подальше завдання. Інженерне відділення, за рішенням командира, може бути придано штурмовій групі для виконання завдань за призначенням.
Слід зазначити, що в цілях недопущення зриву виконання поставленого завдання евакуація та надання домедичної допомоги пораненим на полі бою особовим складом наступальних (штурмових) підрозділів суворо заборонені. Про них має подбати інший підрозділ – евакуаційний. Командир ШтЗ передає відділенню евакуації місце перебування пораненого, і вже «евакуатори» його переправляють в «жовту зону» та надають домедичну допомогу. На думку російського командування, це має забезпечити високу інтенсивність наступальних (штурмових дій).
Корегування вогню артилерії та управління діями штурмової роти забезпечується за допомогою БПЛА, які є в розвідувальному відділені або виділяються старшим начальником.
Для гарантованого виконання визначених завдань та нарощення можливостей штурмових загонів до невеликих наступальних операцій залучається одразу по декілька ШтЗ «Шторм» від різних підрозділів чи частин, які діють на одному напрямку.
Отже, беручи до уваги тактику дій ПВК «вагнер», зс рф зуміли частково наростити наступальний потенціал своїх бригад й полків і зменшити рівень втрат серед озброєння й бойової техніки. На окремих напрямках росіяни навіть здобули певні успіхи, проте у них значно збільшились втрати особового складу. Це красномовне свідчення того, що людське життя для російського командування – останнє, чого йому шкода у війні з Україною.
