У російських зведеннях село регулярно «дотискають», «зачищають» і навіть оголошують «повністю звільненим», однак лінія фронту тут майже не змінюється. Про ситуацію на напрямку розповів…
Перед вами Едуард — він стрілець-гранатометник окремої повітрянодесантної бригади, позивний «Псих». Слухаючи історію про бойовий шлях нашого героя, розумієш, що це — унікальний солдат. У своїй бригаді він уже чотири роки. За час широкомасштабного вторгнення працював разом зі снайперами й неодноразово штурмував позиції рашистів зі своїм підрозділом.
— Останній бойовий виїзд у мене був минулого місяця. Я тоді щойно повернувся в підрозділ після чергової контузії, — згадує десантник. — У нас із побратимами стояло завдання штурмувати позицію москалів. П’ять діб ми виконували поставлене завдання. Були стрілецькі бої, противник здійснював мінометний обстріл. Тоді мені ще вдалося збити ворожий БПЛА.
«Після першого бою нарахували понад 80 загиблих москалів»
Едуард розповідає, що ніколи не забуде свій перший бій з ворогами. Тоді йому з побратимами важко було усвідомити, що це відбувається насправді, адже таку жорстоку та страшну війну можна було побачити лише в голлівудських блокбастерах.
— Наша група була в окопах. Після того, як дим почав трішки розвіюватися, всі очманіли — на нас ішов доволі великий натовп росіян. Попри емоції, які були в кожного з нас, ми гідно приймали бій і давали відсіч окупантам до останнього патрону. Після бою нарахували понад 80 «хороших рускіх», — пригадує стрілець-гранатометник «Псих».
«Врятувати цивільних — навіть ціною власного життя»
Весь наступний тиждень після першого запеклого бою підрозділ Едуарда утримував власні позиції і обороняв від штурмових операцій окупантів. Коли противник зрозумів, що наші відважні десантники триматимуть українську територію, то просто почав масовано обстрілювати селище, у якому перебував підрозділ, з реактивних систем залпового вогню «Град».
— Ситуація була доволі складна тоді. Але ще більше нас із товаришами по зброї хвилювало те, що в селищі залишалися цивільні. Нам удалося знайти таксиста, який під покровом ночі вивозив по декілька людей. Ми ж присягу давали, тому і постійно пам’ятали, що це наш обов’язок — врятувати цивільних людей і захистити від російських загарбників, навіть якщо ціною буде наше власне життя…
Через декілька днів у роті «Психа» сталася біда: зазнав осколкового поранення їхній командир роти Герой України старший лейтенант Владислав Бандар.
Після цього роту захисників вивели. Коли Едуард повертався, то знайшов у полі… снайперську гвинтівку. Так розпочався новий етап його служби в повітрянодесантній бригаді — робота зі снайперами по ворогу.
«Детальна інструкція про те, як відправити ворога на концерт кобзона»
— Однією з перших ситуацій, яку я застав уже в новій ролі для себе, був «бал-маскарад по-орківськи», як ми жартома казали. Я з напарником зайняли наше місце для спостереження, як почули, що знизу хтось кричить. Дивимось, наче наші. Прийшли два хлопці в нашій статутній формі одягу. Їх викрило те, що вони назвали нам підрозділ, якого навіть не існує в нас. А потім за цими двома «акторами» почала йти велика кількість росіян. Потім вони вже показали, ким є насправді. Але ми вправно відправили їх «на концерт до кобзона», — поділився спогадами Едуард.
За словами десантника, таких історій у нього безліч. Багато чого чоловік перейняв від снайперів, натомість їх навчив теж брати із собою автомат завжди. Адже у «Психа» є його особиста непорушна істина: автомат, гвинтівка й дуже багато патронів — це те, що повинно бути з ним завжди.
Як десантники вчотирьох блокпост рашистський відбивали
— Ніколи не забуду ті миті. Заїхали ми на точку приблизно о третій годині ночі й по нас одразу почали гатити. Коли починало світати, то нам дали команду «Штурм». Ми стояли вчотирьох. З нами був лейтенант, якого я запам’ятав на все життя, адже таких офіцерів раніше не зустрічав, — доповнив солдат.
Ситуація була така: широке й величезне поле, яке було під постійним обстрілом, а за 100 метрів від наших захисників сиділи москалі. Першим до блокпоста побіг офіцер, а Едуард разом із двома товаришами по зброї приєдналися. Безстрашні десантники стали до важкого бою вчотирьох. А потім у них закінчилися патрони…
— На щастя, пан лейтенант побачив велику коробку й вирішив перевірити що в ній — а там виявився повний боєкомплект з патронами калібру 7,62. Нереальний талан для нас у той момент! — ось так успішно завершився цей епізод для наших десантників.
Фото автора
