Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Про те, чи правомірно діють представники Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), коли вручають повістки на вулицях, уже неодноразово писала АрміяInform. Йшлося про те, що це можна робити не лише за місцем проживання, а й там, де це не заборонено законодавством, зокрема в громадських місцях.
Також юристи, посилаючись на вітчизняне законодавство, у численних публікаціях чітко окреслили перелік посадовців, котрі, маючи відповідне доручення від керівника ТЦК та СП, мають право під підпис дати в руки військовозобов’язаному цей документ.
Серед них не лише працівники територіального центру комплектування, а й керівники та представники держорганів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, ОСББ, ЖЕКів. Але вони повинні мати при собі відповідне розпорядження ТЦК та СП.
Постанова Кабінету Міністрів України від 7 квітня 2023 р. № 318 внесла зміни до Положення про ТЦК та СП (яке було затверджено Постановою Кабміну № 154 від 23.02.2022) та розширила їхні повноваження щодо вручення повісток. До абзацу одинадцятого пункту 9 до завдань ТЦК та СП додано «здійснення заходів оповіщення… під час особливого періоду (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку)».
Начальник служби зв’язків з громадськістю Командування Сухопутних військ ЗСУ майор Володимир Фітьо прокоментував Інформаційному агентству Міністерства оборони України, що до цієї постанови оповіщення здійснювалося за місцем перебування на військовому обліку.
— Зараз, відповідно до цих змін, незалежно від того, де людина перебуває на військовому обліку, оповіщення буде здійснено, і вона має з’явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який вказаний у повістці, — повідомив Володимир Фітьо. — Повістка передбачає, що в ТЦК та СП будуть уточнені облікові дані особи, її сімейний стан, рівень освіти, місце роботи, чи є підстави для отримання відстрочки та проходження медичної комісії.
Майор Володимир Фітьо додав, що зміни до Положення сприятимуть упорядкуванню військового обліку та якісному функціонуванню Єдиного державного реєстру військовозобов’язаних.
Два питання, навколо яких точиться дискусія
Утім є два питання, що й досі викликають суперечку в експертному середовищі, — правомірність заповнення, тобто вписання персональних даних людини у бланк повістки, безпосередньо у громадському місці, так би мовити, «на коліні», та законність вимоги відповідальної особи надати громадянину документи для перевірки даних для занесення їх у повістку.
Відеоролики доволі конфліктних ситуацій під час вручення повістки легко знайти в соціальних мережах.
Тож, аби врешті-решт з’ясувати, чи можна заповнити повістку просто на вулиці, кореспондент АрміяInform звернувся до військового юриста Ігоря Сєркова. За його словами, вписувати прізвище та ім’я військовозобов’язаного в повістку, зустрівши його на вулиці або в іншому громадському місці, законно лише в тому випадку, коли це робить начальник ТЦК та СП або посадова особа, що має право підпису й, власне, підписувала й скріпляла її мокрою печаткою.
— В іншому випадку працівники центру комплектування мали б тримати при собі певну кількість остаточно заповнених повісток на конкретних військовозобов’язаних і при зустрічі вручати їм цей документ під підпис, — каже юрист Ігор Сєрков.
Дехто з його колег вважає, що заповнення даних у бланк повістки із мокрою печаткою та підписом начальника ТЦК та СП — це підробка документів.
Утім, знов ж таки, з цим можна посперечатися. Навряд чи вписання прізвища військовозобов’язаного в пусту графу цього письмового акту буде вважатися кримінальним правопорушенням за статтею 358 ККУ «Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів».
У Науково-практичному коментарі до цієї статті йдеться про те, що «предметом злочину є: посвідчення або інший офіційний документ… печатка, штамп, бланк підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, інші офіційні печатка, штамп або бланк».
До того ж коментар уточнює, що «предметом злочину не визнаються документи, які хоч і мають певне юридичне значення, але не надають конкретних прав або не звільняють від обов’язків (наприклад, різноманітні заявки, запити, характеристики, супроводжувальні листи, вкладиші до посвідчень, первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій)».
Крім того, «об’єктивна сторона злочину виражається у таких формах: 1) підроблення посвідчення або іншого документа з метою використання його як самим підроблювачем, так і іншою особою; 2) збут підробленого документа; 3) виготовлення підроблених печатки, штампу або бланку; 4) збут таких штампів, печаток, бланків; 5) використання завідомо підробленого документа».
Отже, сама повістка (навіть незаповнена), бланк, печатка — дійсні, її заповнення не містить корисливих мотивів. І до того ж досі в судовій практиці задоволених позовів з визнання їх недійсними або підробленими, після вписання туди ПІБ людини, до цього часу немає.
На запитання кореспондента АрміяInform щодо законності вписання персональних даних у повістку, Подільський юридичний центр відповів однозначно: «Підробкою документа таке заповнення не є. За викликом військовозобовʼязаним потрібно зʼявлятися».
Пред’явіть документи… Чи законна ця вимога?
Чи має право представник територіального центру або інший уповноважений посадовець самостійно або за допомогою працівника поліції зупиняти будь-якого чоловіка на вулиці, знайомитися із його документами?
Подільський юридичний центр на запит АрміяInform надав відповідь: «На вулиці мають право перевіряти з працівниками поліції. В окремих регіонах рішенням військово-цивільних адміністрацій також введено право представникам ТЦК та СП самостійно перевіряти документи».
Міністерство юстиції на своєму телеграм-каналі дає дещо інше пояснення :
Але, якщо наказом коменданта визначено представника ТЦК як уповноваженого на перевірку документів, тож, йому можна це робити? І як вручити повістку особисто людині, не поглянувши в її паспорт і не переконавшись у тім, що саме вона є тим, кому належить її передати.
Також багато хто з потенційних призовників можуть і в працівника Нацполіції запитати щодо законності зупинки й попросити надати для перевірки свої документи. Приклади всіляких непорозумінь між патрульною службою та учасниками дорожнього руху, що вимагають повідомити їм причину зупинки їхнього транспортного засобу й надання посвідчення водія та техпаспорта, у безмежній кількості нескладно знайти в інтернеті.
Мін’юст пояснює, що працівник має право зупиняти й перевіряти документи у таких випадках:
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, визначає, що «військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил…»
Якщо зупиняти людину й перевіряти, чи є вона військовозобов’язаною, незаконно, тоді якісне ведення відповідного обліку та й загалом процес мобілізації можливі лише за умов тотальної їхньої законослухняності.
Коли б кожний військовозобов’язаний чітко виконував вимоги статті 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто з’являвся за викликом до ТЦК та СП, прибував до військових частин або на збірні пункти у строки, зазначені в отриманих ними мобілізаційних розпорядженнях, завчасно приписувався до військових частин для проходження військової служби у воєнний час, з моменту оголошення мобілізації без дозволу відповідної посадової особи не змінював місця свого проживання, тоді б і потреба шукати їх і вручати повістки у громадських місцях відпала.
В умовах воєнного стану обмежуються деякі конституційні права громадян
Доречно також усім тим, хто все ж ухиляється від їх отримання або виправдовує такі дії, нагадати Закон України «Про правовий режим воєнного стану».
Його стаття 8 зазначає, що військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади… запроваджувати та здійснювати тимчасові обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Вони мають право серед іншого запроваджувати трудову повинність для працездатних осіб, залучати їх в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт; примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності; запроваджувати комендантську годину, встановлювати особливий режим в’їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів; УВАГА!!! — «перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи в осіб…»; «забороняти громадянам, які перебувають на військовому або спеціальному обліку у Міністерстві оборони України, Службі безпеки України чи Службі зовнішньої розвідки України, змінювати місце проживання (місце перебування) без дозволу військового комісара або керівника відповідного органу Служби безпеки України чи Служби зовнішньої розвідки України; обмежувати проходження альтернативної (невійськової) служби».
Безперечно, усе має відбуватися за законом. Можна погодитися із військовим юристом Ігорем Сєрковим, що нормативно-правові акти з питання вручення повістки, правосуб’єктності районних ТЦК робити це вимагають удосконалення та більшої конкретизації.
Та іноді дивно спостерігати, як вправно герої згаданих раніше конфліктних роликів шукають різноманітні відмовки й зачіпки, аби не стати до лав Збройних Сил України, що боронять нашу Батьківщину від агресора. Таке ставлення до свого обов’язку громадянина України, мабуть, не лише дивує, а й бентежить тих, хто, не чекаючи повісток, добровольцями стали на захист України.
