Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Із Катериною ми познайомилися під час виконання вправ стрільб з автомата, що тривали на базі одного із навчальних підрозділів Військово-Морських Сил ЗС України. Серйозна не по роках. На голові — захисний шолом, у руках — зброя, обличчя прикрите балаклавою. Розвантажувальний жилет вирізнявся від інших лише тим, що до нього були прикріплені ножиці та медична сумка. Вона — медсестра, і цим все сказано. У реальному бою або під час бойового навчання Катерина має завжди бути напоготові надати першу медичну допомогу побратимам — швидко обробити рану та накласти на місце пошкодження турнікет або пов’язку.
Того дня вона була присутня на стрільбищі не лише як медик, а й як боєць, якому належало вести вогонь по умовному противнику з різних положень: стоячи, лежачи та з-за укриття по мішенях, що рухаються.
Молодший сержант Катерина Степанюк із цим завданням впоралася. Діяла впевнено та рішуче. Стріляла, переводила подих та знов висувалася на вогневий рубіж.
Вона проходила курс базової загальновійськової підготовки, у практичній площині опановуючи такі складні військові дисципліни, як вогнева, тактична, інженерна підготовка, тактична медицина та топографія.
Чи потрібно це їй? Потрібно, якщо одягнула військовий однострій. Чи могло би цього не статися? Ймовірніше, так, якби не розпочалася найкривавіша у ХХІ столітті війна російських загарбників проти України.
Катерина родом із Рівненщини, лише у 2021 році закінчила Дубенський медичний коледж. Працевлаштувалася медичною сестрою кабінету щеплень дитячої консультації. Займалася дуже корисною й благородною справою, вакцинуючи маленьких українців та в такий спосіб захищаючи їхній організм від проникнення всіляких мікроорганізмів, що є збудниками таких небезпечних інфекційних захворювань, як гепатит, дифтерія, кір, краснуха тощо. Дітлахи її любили, вона — їх. Воліла й надалі працювати на цій ниві, набувати досвіду та професійно удосконалюватися. Але ці плани зруйнувала розв’язана росією широкомасштабна війна.
— Як медпрацівник я є військовозобов’язаною. Тож уже 28 лютого прибула до місцевого територіального центру комплектування. Там відбулася перевірка моїх облікових даних. До війська одразу не потрапила, мені повідомили, що поки в цьому потреби нема, але сказали, щоб я завжди була напоготові. Я й була, — розповіла Катерина.
З військкомату вона повернулася до своєї роботи. А на початку квітня її викликали до ТЦК і цього разу вже на службу.
Майже три тижні дівчина ретельно вивчала тактичну медицину та проходила курс бойового медика на базі одного з навчальних центрів на Чернігівщині. Звідти на початку травня її перевели до Одещини, де вона і обійняла посаду медсестри медичного пункту частини ВМС України.
Звісно, що і в морально-психологічному і у фізичному сенсі їй, ще зовсім молодій дівчині, досить непросто було ось так, в одну мить, повністю змінити звиклий устрій життя: на невизначений час забути про гарні сукні й одягнути військову форму та ще й у не мирний, а в такий тривожний воєнний час.
— Так, до лютого минулого року навіть гадки не мала, що піду служити. Не гадала, що розпочнеться й така жахлива війна. Але сам факт призову я сприйняла дуже спокійно. Ухилятися від служби, вигадувати якійсь причини, звісно, не хотіла й не могла. Неправильно це та нечесно, коли Батьківщина в небезпеці. Матуся, щоправда, спочатку дуже сильно хвилювалася. Коли я стала до строю, вона була за кордоном. Але через мій призов швидко повернулася додому. Тож, хоч і нині ми не поруч, але разом перебуваємо в Україні та за допомогою телефонного спілкування підтримуємо одне одну: вона — мене, а я — її, — усміхаючись, каже молодший сержант.
За словами Катерини, її служба триває на чималій відстані від лінії фронту, а багато хто з її колег-медсестер наразі перебувають на гарячому сході, рятуючи з-під потужного ворожого вогню поранених бійців. Труднощі медсестру не лякають. Під час року своєї служби Катерина вже досягла певних висот, отримавши восени звання «молодший сержант». За її плечима два непрості випробування — майже місячні курси з тактичної медицини на Чернігівщини та з базової загальновійськової підготовки на Одещині. Ці випробування вона гідно витримала, як і витримує швидкий темп військової служби, разом із лікарем-терапевтом здійснюючи прийом хворих та реалізовуючи комплекс важливих медичних заходів, спрямованих на профілактику захворювань у військовому середовищі та на щонайшвидше одужання товаришів по службі.
Фото автора
