Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
Рашисти в тимчасово окупованих містах України продовжують планомірно знищувати не тільки пам’ятники національної спадщини, а й взагалі все, що пов’язано з історією та культурою нашої країни.
Як повідомив радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко, окупанти 10 квітня демонтували в Маріуполі пам’ятник відомому у всьому світі художнику Архипу Куїнджі. Цей митець досі вважається неперевершеним майстром роботи зі світлом. Так передавати всі відтінки сонячних променів, як це робив у своїх творах пейзажист Куїнджі, могли лише одиниці. Серед його відомих робіт: «Місячна ніч на Дніпрі», «Українська ніч», «Березовий гай», «Червоний захід». Багато його творів зберігаються у провідних музеях світу. Зокрема, у Нью-Йоркському Метрополітені. Куїнджі був для Маріуполя своєрідної культурною візитівкою.
Художник народився у селі Карасу під Маріуполем у 1842 році. Його предки греки-християни походили з Криму. За словами Андрющенка, Куїнджі став справжнім символом ставлення росіян до культурної спадщини. «Вони б’ються за присвоєння ім’я маріупольського Майстра Світла собі, але зносять йому пам’ятник у рідному місті, крадуть його картини з дому-музею, вулицю на його ім’я перейменовують на „Артема“ та перетворюють на трухлявину. Велика російська культура нищення та вбивства у всіх кольорах смерті. Як символічно», — написав на своїй сторінці в телеграм Андрющенко.
Ще на початку окупації міста загарбники зруйнували художній музей Куїнджі у Маріуполі й вкрали звідти майже 2 тисячі експонатів. Серед них картини самого Архипа Куїнджі, Тетяни Яблонської та Миколи Глущенка. І хоча окупанти вважають цього художника своїм і не пов’язують з українською спадщиною, його приналежність до української історії, відомі твори, де він майстерно відтворює красоту нашої країни, змушує загарбників демонструвати своє справжнє обличчя — дикунів і варварів. Навіть вулицю Куїнджі вони перейменували на більш приємну для них історичну постать — Артема, нафталінного більшовика з 20-х років минулого століття, кумира донецьких сепаратистів. Саме цей зрадник України був засновником так званої Донецько-Криворізької республіки й провідником ідеї катів українського народу леніна-сталіна.
Крім пам’ятника Куїнджі, «освободители» Маріуполя під час окупації вщент зруйнували православну святиню, пам’ятник митрополиту Ігнатію Маріупольському, розміщену поблизу Церкви св. Архистратига Михайла. За життя, у другій половині XVIII століття, цей митрополит опікувався грецькою громадою Криму, зокрема після її депортації до північного Приазов’я.
Не зупинила послідовників нацистів й інша духовна святиня, цього разу ісламська. Вони із задоволенням обстріляли під час штурму міста мечеть султана Сулеймана Пишного та його дружини Хюррем Султан (Роксолани). Причому в цей час там знаходилося більше ніж 80 вірян, зокрема громадян Туреччини, які намагалися врятуватися від обстрілів.
У жовтні минулого року окупанти демонтували ще одне нагадування про «радощі руського миру»: пам’ятник жертвам Голодомору, який був встановлений у центрі Маріуполя у 2004 році в невеликому сквері на вулиці Університетській неподалік від Драмтеатру. На невисокому, розділеному на дві частини прямокутному постаменті з чорного і червоного граніту, було зображення перетягнутого стрічкою колосся і колючий дріт — символ ГУЛАГу. На пам’ятнику був напис: «Не забудемо трагедій минулого, щоб не пережити їх знову».
До речі, кровавий символізм простежився і тут. Навесні 2022 року під час масованих бомбардувань міста рашисти знищили цей Драмтеатр разом із людьми. Тому для них знищення історичних пам’ятників у порівнянні з такими тяжкими злочинами зовсім дрібниця.
Якщо підсумовувати дії окупантів, то загальною крапкою їхніх злочинів стало знищення всього історичного центру Маріуполя, більшість зруйнованих будівель якого мали історичну цінність і нараховували не одне століття з дня створення. Їм вдалося вціліти навіть під час гітлерівської окупації з 1941 по 1943 роки, але рашисти в цьому сенсі явно перевершили своїх учителів.
