Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка (ВІКНУ) — це сучасний військовий навчальний заклад, який готує фахівців з повною…
Кореспондент АрміяInform дізнавався, із яким настроєм приходять потенційні воїни-контрактники до Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки і що мотивує йти до війська.
Двоє братів-двійнят Артем та Андрій приїхали з Вовчанського району, який продовжує страждати від дій окупантів. Обидва мріють служити в окремій механізованій бригаді імені Івана Сірка.
— У нас велика сім’я. Один наш брат уже служить в ДШВ, а інший — нацгвардієць. — каже Артем. — Нещодавно нам виповнилося по 23 роки, і відсиджуватися вдома якось соромно. Хоча зараз у нас нормальна робота, але під час війни не можна думати про гроші. Батьки довго не погоджувалися із нашим вибором. Проте нам це дуже потрібно. Тому знайшли відповідні слова, аби переконати рідних в тому, що все робимо правильно.
Зі свого боку Андрій додав, що їхній старший брат, який служить десантником, порадив їм не боятися військових труднощів.
— Наразі ми на фінішній прямій свого призову до війська. Вже знаємо, що спочатку поїдемо вчитися до навчального центру. Там ми станемо механіками-водіями бронетранспортерів — і це дуже круто. Настрій у нас бойовий, — запевнив Андрій.
Служити в ЗСУ вирішила і харків’янка Марина. Дівчина вже бачить себе в маруновому береті та не може дочекатися моменту, коли отримає припис до першого місця служби.
— Щоб піти служити до частини Десантно-штурмових військ, про що я мріяла цілий рік, довелося поставити на паузу навчання в Харківському національному педагогічному університеті імені Григорія Сковороди. Нічого, після війни довчуся на вчителя фізичної культури. Адже зараз головне — країну відстояти, — зауважила Марина.
Дівчина розповіла, що після 24 лютого працювала волонтером і збирала різні речі для військових. На її думку, ця справа важлива, але душі хотілось чогось більшого…
— Для мене всі військові — герої та справжні патріоти. Перебувати в їхніх лавах буде великою честю. Я з дитинства займаюся спортом. Є кандидатом в майстри спорту і маю титул чемпіонки Харківської області з художньої гімнастики. Тому фізично та морально до армійського життя давно готова. Вважаю, що зможу своєю присутністю посилити один з військових підрозділів, — розповіла дівчина.
А інший мешканець Харкова — 25-річний Єгор вже має ступінь вищої освіти. Хлопець давно думає про весілля та створення власної сім’ї, але спочатку вирішив послужити в Силах територіальної оборони.
— Планую піти до Харківської окремої бригади тероборони, — говорить Єгор. — Ця військова частина відстояла і моє рідне місто, і звільнила чимало інших населених пунктів України. Там служить мій друг, і я вже встиг поспілкуватися з командуванням бригади.
Він додав, що під час спілкування з майбутнім командиром відчув потужну патріотичну енергію.
— Після відвідування штабу бригади остаточно вирішив підписати армійський контракт і піти служити саме до тероборони. Даний вибір зробив свідомо, все добре зваживши. Тому служити буду з максимальною віддачею, — пообіцяв майбутній захисник України Єгор.
Фото автора
