Його військовий шлях практично збігся з періодом найбільшої трансформації українського війська. Від командира взводу — до командира бригади. Від війни, де значну частину поля…
Сьогодні в Україні проводяться заходи, присвячені Міжнародному дню просвіти з питань мінної безпеки та допомоги в діяльності, пов’язаній з розмінуванням.
На базі Military Media Center за підтримки секретаріату Національного органу з питань протимінної діяльності відбувся тренінг із учнями київського ліцею — навчально-виховного комплексу Оболонського району столиці.
Зустріч-презентацію для дітей та їхніх учителів провели представники Міністерства оборони України, Національного військово-історичного музею МО України та громадської організації «Асоціація саперів України».
Інструктори «Асоціації саперів України» нагадали, яку небезпеку несуть міни, вибухові пристрої, інші залишки війни. Вони розповіли, як виявляти вибухонебезпечні предмети та як діяти під час їхнього виявлення.
Окремо дітям нагадали «Три золотих правила» поводження з вибухонебезпечними предметами: не чіпай, не підходь, повідом у службу порятунку за номером 101.
Інструктор Євген Іваницький підкреслив, що небезпечних мін не буває: «усі міни або інші вибухонебезпечні предмети зроблені для завдавання ураження життю та здоров’ю людини, або вивести з ладу техніку».
Під час свого блоку презентації Євген Іваницький також розповів про типи загроз, які несуть міни, саморобні вибухові пристрої, міни-пастки тощо. Серед загроз, які несуть найбільшу небезпеку — боєприпаси, які не вибухнули. Як повідомив Євген Іваницький, за статистикою кількість снарядів, які не розірвалися, перевищує 20 відсотків.
Велику частину виступу інструктор присвятив мінам, які бувають двох типів: протипіхотні й протитранспортні (які часто називають «протитанковими»). Ворог нерідко використовує їх комбіновано, коли потужна міна встановлюється на меншу — наприклад, ПММ-2 віджимної дії, яка спрацьовує, коли хтось намагається прибрати протитранспортну міну, що лежить на видноті.
Більше ніж 50% травмування від вибухонебезпечних предметів становить необережне поводження зі звичайними набоями до стрілецької зброї.
Також інструктор розповів про міни-метелики та міни-пелюстки, касетні боєприпаси, про небезпечні, схожі на «болтики», детонатори, які спрацьовують від вібрації та інші «подарунки», які окупанти залишають на звільнених територіях.
— Нині Україна найбільш замінована країна у світі, — нагадав Євген Іваницький. — Для розмінування знадобиться ще не один десяток років. А термін їхньої дії необмежений, вони можуть вибухнути і через п’ять, і через 20, і через сто років.
Інструктор Валентина Бикова уточнила, що наразі заміновані території України становлять понад 180 тисяч квадратних кілометрів.
— Це приблизно територія двох Австрій або чотирьох Швейцарій, — повідомила пані Валентина. — У саперів є така статистика, що на кожен рік ведення бойових дій потім потрібно принаймні 10 років розмінування. Отже, рахуйте. Дев’ять років уже точиться війна і вона ще не закінчується, тобто нам знадобиться принаймні 100 років для того, щоб вся територія України знову повністю була для нас безпечною.
Норма сапера — розмінування 25-100 кв. м на день.
У другій частині тренінгу діти під керівництвом інструктора «Асоціації саперів України» Валентини Бикової дізналися про ознаки того, що територія може бути замінованою, також про порядок дій під час натрапляння на підозрілі предмети. На конкретних прикладах учні та учениці ліцею взяли участь у практичній грі: виявлення вибухівки або людини, яка потрапила на мінне поле чи навіть уже зазнала поранення. Дівчата і хлопці з ентузіазмом взяли участь в обговоренні запропонованих ситуацій, активно обговорювали варіанти своїх дій у небезпеці.
Науковий співробітник Національного військово-історичного музею України Дмитро Махтаров, присутній на зустрічі, розповів про музей та запропонував школярам відвідувати їхній заклад, аби в безпечній обстановці вивчати небезпечні предмети: боєприпаси, міни, бомби тощо.
— Ми запрошуємо вас у гості до нашого музею, де ви дійсно зможете побачити різні типи боєприпасів і запам’ятати, який вони мають вигляд, — запросив дітей та учителів Дмитро Махтаров.
Директорка ліцею Тетяна Єрмак у коментарі кореспонденту АрміяInform сказала, що вважає такі заходи надзвичайно важливими.
— Я вважаю, що таки уроки повинні бути. Принаймні де нас запрошують — ми приходимо, — сказала пані Тетяна. — Діти мають соціалізуватися, вони тривалий час були на карантині, нині — воєнний час. Крім того, безпека — це одна із тих найважливіших речей, яким має навчити школа.
Наприкінці заходу діти отримали подарунки та пам’ятки з мінної безпеки.
Фото Сергія Місюри
