Серед причин популярності бригади серед військовослужбовців — довіра до командира частини Кирила Вереса, високі результати на полі бою та позитивні…
Білогорівка на Луганщині залишається в епіцентрі бойових дій. Це село є важливим плацдармом українських військ на лівому березі Сіверського Донця. Також через Білогорівку йдуть зручні дороги для просування на Сіверськ, Слов’янськ та Лисичанськ. Батальйон 81-ї окремої аеромобільної бригади — один з підрозділів, який обороняє село. Ілля — заступник командира батальйону. Кореспонденту АрміяInform він розповів про бої навколо села, взятий ворожий взводний опорний пункт, полонених, тактику ворога та мотивацію українських десантників.
Про захоплені ворожі позиції
— росіяни тут постійно намагаються проводити штурмові дії, проте зазнають значних втрат. Ми проводимо контрнаступальні дії. Нещодавно заволоділи позиціями противника — взводним опорним пунктом. Планування зайняло багато часу, але результат перевершив наші очікування. Вийшли на передові ворожі позиції. Тут відразу до нашого полону потрапив російський офіцер. Він родом з Самари, заступник командира роти. Далі просунулися в глибину ВОПу та в результаті повністю ним заволоділи. Під час штурму багато окупантів були знищені, інші потрапили в полон або вдалися до втечі.
Тепер росіяни ведуть активні наступальні дії з метою відбиття раніше втрачених позицій, але в результаті лише зазнають втрат. Складається відчуття, що противник свій особовий склад не жаліє. Все, як за радянською методичкою: посилають просто на вірну смерть. Ми точно знаємо місце, з якого наступатимуть вороги, і час, коли вони будуть це робити. Чотири дні поспіль вони діють однотипно. Наступають, зазнають втрат, «відкатуються», намагаються евакуйовувати залишених поранених, знову зазнають втрат. Радянська армія в усій її красі.
Про полонених
— В основному полонені — мобілізовані. Є багато з так званих лнр та днр. Коли вони потрапляють у полон, то називають себе українцями, починають говорити українською. Всі вони кажуть, що морально-психологічний стан у них дуже незадовільний. Своїх командирів вони майже не бачать. Забезпечення на низькому рівні. Особливо це стосується медицини. Наприклад, один з полонених був поранений. Під час розмови ми з’ясували, що після ураження осколком він два дні залишався на позиції. Його командир сказав йому, що сам вирішить, коли його замінити. Ми надали йому допомогу і передали нашим медикам.
Про тактику ворога
— На моїй пам’яті противник вже разів зо шість розміщав на своїх ресурсах інформації, що населений пункт вже майже зачищений. Потім, що населений пункт Білогорівка ними «звільнений», як вони це називають. Важко сказати від чого вони «звільняли» місцеве населення. Насправді вони село повністю знищили. Населеного пункту, як такого, вже просто не існує. Неодноразово противник заявляв, що Збройні Сили України покинули Білогорівку. Але протягом шести місяців ЗСУ жодного разу не залишали село. Натомість ми намагаємося відтіснити ворога якомога далі в напрямку Кремінної, аби віддалити бойові дії від населеного пункту. Постійно ловимо противника на його помилках. Росіяни не розраховують свої сили і засоби. Як тільки ми бачимо, що противник «просів» внаслідок неуспішних наступальних дій, ми проводимо контрнаступ і займаємо більш вигідні позиції.
Про мотивацію і мораль
— Якщо порівняти морально-психологічний стан ворога і наших військовослужбовців, то відразу стає зрозумілим, що ми в рази більш мотивовані, ніж окупанти. Наші військовослужбовці постійно хочуть йти вперед. Ми стоїмо на своїй землі й відступати нам нема куди. Якщо ми зараз не виженемо ворога, не покладемо кінець війні, то це доведеться робити нашим дітям. Це перша причина для мене нищити окупантів і перемагати. У мене є донька, дружина. Звісно, хочу якнайскоріше повернутися до них додому. Але розумію, що перед тим треба вибити ворога. І вже після Перемоги поїхати в наш рідний Крим відпочивати разом з родиною.
Фото і відео автора
