У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Ворог продовжує концентрувати найбільші свої наступальні спроможності на Бахмутському напрямку. Паралельно вони акумулюють і всі свої медійні зусилля довкола теми боїв за Бахмут. Власне, так і виглядає інформаційно-психологічне підкріплення військових дій.
Про це написала заступник Міністра оборони України Ганна Маляр у Телеграм-каналі.
Наразі противник відпрацьовує медійно три задачі:
- підірвати довіру нашого суспільства і військових до рішень командування по Бахмуту;
- демотивувати і психологічно ослабити наше військо;
- спровокувати наше військове керівництво на помилкові дії.
Для цього вони намагаються змістити акценти в темі Бахмута і нівелювати те, що є нашою перевагою — розумне і грамотне планування операцій. Зміщений акцент — розглядати Бахмут як апокаліптичну подію та робити з цих боїв поділ реальності на «до» і «після».
Цей психологічний трюк використовується для навіювання потрібних ідей і наративів ворога. Коли суспільство сприймає бої в Бахмуті як фактор, який кінцевим чином вплине на хід війни, — це дає можливість ворогу просувати в інфополі вигідні для них сценарії наших дій.
Надміру накручене наближенням «кінця» перелякане суспільство за задумом ворога повинно почати тиснути на військово-політичне керівництво щодо припинення оборонних дій.
Це і є в чистому виді ІПСО з метою впливу на ухвалення військових рішень.
Які меседжі використовує нині ворог:
- нібито рішення тримати Бахмут політичні;
- нібито Бахмут нема сенсу тримати, там майже все в оточенні;
- нібито героїзм українських бійців роздуває українська пропаганда.
Які два прізвища безкінечно експлуатують у російських ІПСО по темі Бахмута:
- Президента України;
- командувача генерал-полковника Олександра Сирського.
З метою підірвати довіру до них та внести конфлікт у військове керівництво держави. Адже в російських вкидах не пишуть, що військові рішення ухвалюються одноосібно. Є військове командування на чолі з Головнокомандувачем та Начальником Генерального Штабу ЗСУ. Крім того, постійно засідає Ставка Верховного Головнокомандувача, де теж ухвалюються оперативні рішення за участю всіх воюючих силових структур.
То що ж насправді відбувається і як треба сприймати інформацію про бої в Бахмуті?
Це активна фаза війни. Так само активна, як і по інших напрямках на Сході, де з січня 2023 триває широкомасштабний наступ ворога.
Ми обороняємо Бахмут так само віддано, як кожен інший населений пункт. Застосування наших сил і засобів визначається не політичною доцільністю, а тим, які ресурси необхідні для відсічі ворогу та виконання бойових завдань на даному напрямку.
Оборона Бахмута наразі обумовлена оперативно-тактичною доцільністю, а рішення ухвалюються грамотні, виважені та спрямовані на виконання актуальних оборонних задач.
Які можуть бути оборонні задачі:
- утримання займаних рубежів та позицій;
- недопущення просування противника вглиб території;
- нанесення ворогу значних втрат;
- створення умов для переходу в контрнаступ.
Обороняти Бахмут будуть до тих пір, поки нам це буде необхідно з точки зору виконання військових оборонних задач. І це наше військове командування, а не російські ІПСО, буде визначати до яких пір здійснюватиметься оборона Бахмута.
І найнеприємніша для ворога інформація. Бої за Бахмут — не апокаліпсис. Це ще одна героїчна сторінка потужної української армії у війні проти російської федерації.
