Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
1 квітня 2022 року українські військові звільнили Бучу від російських загарбників. А згодом і всю Київщину. Проте радість, яку мали б відчувати в цей момент українці, затьмарювали жах та ненависть, адже водночас стало відомо про численні воєнні злочини росіян.
Відеоматеріали, записані військовими журналістами 2 квітня 2022 року в щойно звільненій від окупантів Бучі, побачив весь світ. Місто стало уособленням звірства рашистів на окупованих територіях.
Саме під час пресзустрічі у Military Media Center було продемонстровано уривок з документального фільму «Ефект присутності», присвяченого роботі військових журналістів у найгарячіших точках великої війни, а також показано кадри зі звільненої Бучі, які досі не оприлюднювалися.
«Ми з колегою Олександром Соловієм знімали вісім годин, весь цей матеріал передано до Офісу Генпрокурора. Ми також дали свідчення, ґрунтуючись на побаченому», — розповів під час пресзустрічі в Military Media Center журналіст військового телебачення України Єгор Далієвський.
На відеокадрах, які раніше не були опубліковані, місцеві жителі зі сльозами на очах зустрічають українських військових. Обіймають, деякі не вірять, що жахи окупації закінчилися.
«Неможливо передати словами те, що ми побачили. На вулиці Яблуневій, названій пізніше «вулицею смерті», лежали десятки розстріляних у різний час людей: чоловіки, замордовані росіянами у підвалі-катівні; могили біля багатоповерхівок… Про це важко розповісти, це можна було тільки фіксувати на відео», — поділився Єгор Далієвський.
Також на зустрічі був присутній військовослужбовець Руслан Фещак. Він бучанець, у той день разом зі знімальною групою і своїм підрозділом вони зайшли в Бучу. Руслан розповів історії свого земляка. Чоловіка, якого росіяни тричі хотіли розстріляти. Журналісти військового телебачення взяли у місцевого коментар. Перший раз стріляли поруч — потім чоловіка відпустили, другий раз пощастило — вибух неподалік, росіяни заметушилися і забули про нього. Пізніше, третій раз сталася осічка. На щастя, бучанець залишився живим.
До залу ММЦ завітали і курсанти Військового інституту імені Тараса Шевченка. Усі вони майбутні журналісти. Охоче ставили питання та захоплювалися роботою випускника вишу.
Фото Назара Волошина
