Якщо раніше росіяни покірно терпіли всі негаразди, пов’язані з розв’язаною ними ж війною проти України, та будь-які знущання з боку…
Навідник гармати батальйону «Вовки Да Вінчі» окремої механізованої бригади, друг Юхим (друг — традиційне звернення ДУКівців один до одного. — Авт.) повернувся воювати за Батьківщину після чотирьох років роботи за контрактом у Німеччині. До початку широкомасштабного вторгнення рф в Україну хлопець, що народився на Волині, не мав жодного армійського досвіду, окрім військових вишколів, що проводилися для молоді в Добровольчому українському корпусі.
— Під час навчання я кілька разів їздив на стажування до Німеччини, тож під час останнього отримав пропозицію підписати контракт із німецьким підприємцем-аграрієм. Закінчивши університет, я офіційно поїхав за кордон на роботу, переклав свій диплом німецькою мовою, оформив усі необхідні документи, отримав посвідку на проживання та працював в аграрному секторі на різноманітній сільськогосподарській техніці, яку за ці роки вивчив досконало, — розповідає Юхим.
За чотири роки хлопець повністю влився в сільську громаду, грав за місцеву футбольну команду, однак постійно спостерігав за розвитком подій в Україні. Для себе особисто він давно вирішив, що в разі загострення має повернутися на Батьківщину та взяти до рук зброю. 24 лютого, дізнавшись із ранкових новин, що в Україні розпочалися широкомасштабні бойові дії, хлопець пообіді зібрав речі та звернувся до роботодавця з проханням відпустити його додому. Юхим взяв місячну відпустку, а вже приїхавши в країну, подивившись новини та побачивши колони машин з біженцями, що рухалися в бік кордону, зрозумів — війна надовго.
— 24 лютого я зателефонував своїм друзям, з ким колись проходив вишкіл у ДУК для юнаків, та дізнався, що вони збирають речі та йдуть у військкомат. Я сів у своє авто та поїхав додому — в Україну. Кілька діб я намагався потрапити до місцевої тероборони, але, дізнавшись, що вони стоятимуть на блокпостах навколо селища, відмовився від цієї ідеї, — наголошує військовий. — Згодом за допомогою друга я потрапив до лав ДУК «Правий сектор».
Вступивши до лав ДУК «Правий сектор», хлопець кілька місяців проходив різноманітні тренування та підготовку. Досконало опанував фах навідника міномета та навіть певний час передавав свої знання іншим. Згодом на тренувальній базі з’явилася трофейна гаубиця Д-30, яку Юхим також опанував, а після входження ДУК до складу окремої механізованої бригади як бойового батальйону в серпні 2022 року нарешті потрапив на фронт. А як талісман прихопив із собою іграшковий трактор, який йому подарували в Німеччині.
— Найбільше мені запам’яталася наша робота під час звільнення Харківщини, — пригадує артилерист. — Наше завдання було вражати підрозділи рф, що намагалися відступати з Балаклеї. Ми навели гармату на довгу пряму ділянку дороги, по якій тікав ворог, та розстрілювали їх, як на полігоні, коригуючи вогонь лише по дальності.
Зараз хлопець нищить ворога за допомогою трофейної гаубиці МСТА-Б та каже, що спроможний виконувати обов’язки навідника на будь-якому мінометі, гаубиці чи гарматі радянського виробництва або американській гаубиці М-119.
— У листопаді минулого року я разом з іншими хлопцями їздив на 6 діб у Німеччину опановувати американську гаубицю М-119. На жаль, не вдалося з’їздити до селища, де я працював, — із сумом пригадує Юхим. — Я й досі на зв’язку зі своїми друзями з Німеччини, мій шеф чекає на моє повернення, тож після нашої перемоги я обов’язково туди повернуся. Як складеться моє майбутнє, я ще не знаю. Можливо, я залишуся в Німеччині назавжди, а можливо, повернуся додому та відкрию власний бізнес. Твердо знаю тільки одне — вчинити по-іншому я не міг. Я б не зміг пробачити особисто собі, що не воював за Батьківщину!
Фото автора
