Про це в коментарі АрміяInform розповів боєць батальйону безпілотних систем 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна «Червона калина» Владислав, який щойно повернувся на службу…
Особисто мені казкові герої — козаки Марко і Харко — відомі з дитинства. Чи тому, що перша частина їхніх пригод, яка на початку 1990-х була видана стотисячним накладом у форматі коміксу, неодмінно була досліджена моїми дитячими допитливими оченятами. Чи просто через те, що герої цієї книги настільки яскраві, що з перших сторінок сприймаєш їх як давніх друзів, а пригоди їхні переживаєш, мов свої власні.
З ними разом мандруєш на Січ, вчишся різних наук і життєвої мудрості, здобуваєш славу в боях з неприятелем і опановуєш ази дипломатії. Всі перипетії приправлені добрячими порціями правдивого українського гумору, тож читання перетворюється в суцільну насолоду: від «Пригод Марка і Харка» мимоволі проривається регіт, покращується настрій, нормалізується артеріальний тиск.
Роман-жарт «Пригоди Марка і Харка» становлять п’ять книг — «Марко та Харко», «Перші синці», «Чарівна сила Крутивітра», «Великі торги» та «Операція “чисте море”», що разом налічують понад 800 сторінок. Дві крайні частини видані у форматі електронної книги, остання завершена рівно два роки тому, але сюжетна лінія навіть не думає обриватися. Адже єдина сила, що здатна впливати на бурхливе життя головних героїв, — це фантазія, якої авторові гумористичної саги про козаків не бракує.
Творець Марка і Харка — відомий український письменник, перекладач, видавець і громадський діяч Вадим Карпенко, який нині керує культурно-освітнім центром ЦБО ЗСУ. Він — представник справжньої творчої династії: письменницький хист перейняв від батька — члена НСПУ Миколи Карпенка, а сина — Олексія Карпенка — нагородив талантом художника. Тож невипадково в «Пригодах Марка і Харка» представники творчих професій — письменник-літописець Омелько та художник Кошовий — є одними з головних дійових осіб. Відчувається, з яким особливим пієтетом автор ставиться до них: коли пишуться картини та літописи, стихає крик, гуркіт і всякий інший гармидер.
Переповідати сюжетні лінії та розбирати твір на цитати — справа невдячна. Принаймні в даному конкретному випадку. Адже українська національна філософія тут у кожному абзаці, любов до рідного краю — в кожному рядку, високі ідеали — в кожній комі.
«Загалом ця книга не про козаків. Ця книга про нас. І не тільки про українців. Багатосторінкові пригоди Марка та Харка насправді творилися як посібник з оптимізму, інструмент для протидії новітнім маніпулятивним технологіям, спрямованим на утвердження масового переконання у перемозі зла, засіб боротьби за щасливе життя кожної людини, що зберігає почуття гумору, в умовах вічних і крізь віки не перейдених проблем власного достатку, суспільного стану, кар’єри, самореалізації, наявності друзів, кохання, а також державного режиму, економічних та податкових систем, — розповідає Вадим Карпенко. — Набувши широкого життєвого досвіду від роботи на держслужбі, навчання в Європі, контрактної роботи на Африканському континенті та просування українського книговидання, я глибоко переконаний, що активне життя — це постійне фехтування — десь треба ухилитися, десь приховати свій маневр, десь закритися в надійний захист, десь відійти чи відбігти назад, але при цьому основним елементом і єдино правильною стратегією залишається атака, зокрема атака вчасна, добре продумана та підготовлена».
Читаючи «Пригоди Марка і Харка», дуже легко поринути з головою в казковий світ козацької героїки, лицарської честі та щирої дружби, в якому так комфортно почуватися і дітям, і дорослим. Цей світ — як порятунок від тривожного сьогодення, немовби психологічна допомога, по-своєму потрібна кожному українцеві, який переживає нині жахіття війни. На відміну від багатьох історичних пригодницьких романів, тут годі шукати правдивих сюжетів з минувшини. Навіть якщо здається, що якийсь персонаж і має реального прототипа у XVII чи іншому столітті (наприклад, француз Темплан) — це лише гра автора, що створює ілюзію правдоподібності в цілковито вигаданому світі, де співіснують — чубляться та братаються українці, поляки, турки, татари, венеційці, генуезці, французи, іспанці, англійці, німці, навіть чортенята…
Але найцінніше в цьому романі-жарті те, що навіть під мікроскопом ви не знайдете в ньому жодного москаля. В ідеальному світі, вигаданому Вадимом Карпенком ще в перші роки незалежності України, московії та її жителів не існувало взагалі! І світ від того аж ніяк не постраждав — навпаки, став більш людяним і гармонійним. Саме таким чудовим ми й прагнемо зробити сучасний світ, в якому головна помилка цивілізації — росія — зникне з географічної мапи.
