Серед причин популярності бригади серед військовослужбовців — довіра до командира частини Кирила Вереса, високі результати на полі бою та позитивні…
Свого часу Віталій мріяв стати дипломованим політологом, тож склав іспити й вступив до одного з найпрестижніших українських вишів — Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Сьогодні студент третього курсу, який ще два роки тому вступив до лав Добровольчого українського корпусу (ДУК), а з початком широкомасштабного вторгнення рф взяв академічну відпустку, бо вирішив, що має воювати за Україну — служить на посаді командира гармати батальйону «Вовки Да Вінчі» окремої механізованої бригади. На таке рішення його надихнула багаторічна участь у різноманітних військових вишколах та заходах національно-патріотичного виховання, що проводила громадська організація «Національний альянс».
— Ще до початку широкомасштабного вторгнення, під час перебування у лавах ДУК, я працював з різними зразками мінометів та гармат радянського виробництва, тож у мене був відповідний досвід, — розповідає Віталій. — Коли ДУК офіційно став частиною Збройних Сил України, я потрапив у сформований навчальний підрозділ, у складі якого вирушив до Німеччини опановувати британську причіпну артилерійську гармату L119. Моя гармата — приїхала зі США, тому має трохи інший індекс — М119, але це її єдина відмінність від британської.
Маючи гарний досвід використання українські артилеристи, опанували іноземну гармату усього за тиждень.
— Якщо людина розуміється на географії та математиці, а ще має відповідний досвід використання артилерії, то опанувати цю гармату їй буде не складно, — зауважує Віталій. — Її особливістю є невеличкий розмір та вага. Це дозволяє силами розрахунку швидко забрати її з вогневої позиції, закотити під дерева або в укриття та легко замаскувати. З радянськими гарматами так не вийде. М119 точніша за подібні російські (радянські) аналоги завдяки більш сучасній системі наведення, але й більш вибаглива до технічного обслуговування. Зробити «колхозний» ремонт їй не вийде. Зрештою — дуже чудова зброя, яку, судячи з перехоплень перемовин росіян, дуже важко знайти за допомогою наявних у них засобів артилерійської розвідки. Здебільшого вони вважають, що по них працює міномет, тож відповідно його й шукають.
Нині робота артилеристів зазнала суттєвих змін. До широкомасштабного вторгнення вони висувалися на позицію, робили кілька пострілів та поверталися назад. Тепер вони чергують цілодобово для того, щоб у будь-який момент надати підтримку своїм побратимам.
— Ми перебуваємо на постійному зв’язку з нашою піхотою та аеророзвідкою. Якщо ті чи інші побачать бронетехніку або скупчення ворога, ми одразу отримаємо координати цілі. Кілька хвилин й вибухові «подарунки» вже будуть у повітрі, — наголошує військовий. — Так само онлайн ми отримуємо корегування нашого вогню, тож зразу вносимо корективи. Це дозволяє накривати ворожі цілі, використовуючи мінімальну кількість снарядів.
Завдяки малим розмірам та можливістю обрати позиції біля природних укриттів М119 має невелику помітність навіть для ворожої аеророзвідки.
— Був випадок, коли на відстані близько 300 метрів від наших вогневих позицій розташувався інший підрозділ з броньованою технікою, — пригадує артилерист. — Вочевидь, їх засік ворожий дрон й навів артилерію. Один зі снарядів розірвався на відстані приблизно 15 метрів від нашої замаскованої гармати, але росіяни зробили корегування та продовжили працювати по наших сусідах. Тобто нашу гармату їх оператор не помітив, попри близький вибух, на який він обов’язково звернув увагу для корегування. Це знання дозволяє довше залишатися на вогневих позиціях та нищити ворога.
Ще однією перевагою цієї гармати є відсутність спалаху вогню під час пострілу. Про цю особливість командир гармати розповів, побачивши, як ми безрезультатно намагалися сфотографувати момент пострілу.
— Дуже корисною рисою цієї гармати є відсутність спалаху під час пострілу. Це дозволяє вести вогонь у сутінках або вночі не боячись, що тебе засіче ворожа аеророзвідка, — акцентує Віталій. — Наявне обладнання при грамотному його використанні дозволяє вести точний вогонь вночі, так само як і вдень. Це суттєва допомога нашим підрозділам у разі нічних штурмів ворога.
Хлопець впевнений, що росіян треба обов’язково перемогти на полі бою й повернути усі українські землі в кордонах 1991 року. На жодні перемовини з агресором, окрім підписання капітуляції рф, він не згоден, бо вони не мають сенсу.
