У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
У Military Media Center відбувся круглий стіл на тему «Війна. Жінки у війську: Чи є слабкості у сильних?» Учасниці та учасники заходу обговорили низку актуальних питань щодо гендерної рівності у Збройних Силах України, обмінялися власним досвідом військової служби та поділилися думками про те, як змінилося і змінюється під час війни ставлення до військовослужбовиць.
Розпочала дискусію заступник директора Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України Світлана Чуніхіна, яка зазначила, що гендерні стереотипи в суспільстві важче піддаються корегуванню, ніж расові, етнічні упередження. Однак в Україні спостерігається досить позитивна динаміка. Якщо у 2018 році ідею рівноправності жінок і чоловіків в армії підтримували 53% українців, то зараз ця цифра зросла до 80%. 27% жінок і 71% опитаних чоловіків у 2022 році виявилися готовими брати участь у бойових діях. Окрім того, 43% опитаних вважають, що жінок варто включити в процес конструювання миру після нашої неминучої Перемоги у війні.
Головна спеціалістка відділу з гендерних питань та зв’язків з релігійними організаціями Департаменту гуманітарного забезпечення Міністерства оборони України Любов Гуменюк зазначила, що в ЗСУ спостерігається стійка тенденція щодо збільшення чисельності військовослужбовців-жінок. Починаючи з 2014 року, їхня кількість зросла у 2,5 раза.
«Так, у 2014 році загальна чисельність жінок становила 49 926, із них військовослужбовців — 16 557 осіб. А станом на 1 березня 2023 року ми вже маємо 60 538 жінок у ЗСУ. З них військовослужбовців — 42 898 осіб», – зазначила Любов Гуменюк.
Гендерна радниця начальника Національного університету оборони України Людмила Кримець розповіла про те, що за останні 10 років значно збільшилася кількість жінок, які здобувають військову освіту. Також вона нагадала, що згідно зі стандартами НАТО, гендерна рівність — це не тільки рівні права та можливості для жінок і чоловіків, а й рівні вимоги, рівні обов’язки, рівна відповідальність і рівний доступ до ресурсів.
«Я спостерігаю позитивну динаміку, що самі жінки значною мірою готові нести цю відповідальність, виконувати обов’язки на рівні з чоловіками. А чоловіки з величезною цікавістю включаються в тему, коли розуміють, що гендер – це не тільки про права жінок, а й про рівну відповідальність, рівні обов’язки», – зазначила Людмила Кримець.
Радниця з гендерних питань Командувача Сухопутних військ ЗСУ Оксана Григор’єва нагадала про дві потужні хвилі збільшення числа військовослужбовиць: у 2014 та в 2022 роках, коли жінки за покликом серця йшли захищати Батьківщину. Вона переконана, що Україна не сильно відрізняється від інших країн, у яких армії все-таки є патріархальними, проте досить швидко впроваджує гендерну рівність, не забуваючи при цьому про професіоналізм, готовність жінки виконувати покладені на неї обов’язки та належну фізичну підготовку.
«У 2018 році всі необхідні законодавчі зміни, підзаконні акти були впроваджені в силовий блок і з того часу в нас збільшилася кількість жінок-офіцерів. Зараз у нас дві жінки на керівних посадах у армії. Я абсолютно впевнена, що через кілька років у нас буде багато жінок-генералів, як і в інших країнах НАТО», — підкреслила Оксана Григор’єва.
Своїм досвідом військової служби під час круглого столу поділилися громадські активістки Ярина Чорногуз (у включенні з передової), Леся Ганжа та Вікторія Сотнікова. А психолог, офіцер ЗСУ Юлія Пасхіна та капелан Сергій Дмитрієв розповіли про практику культури комунікації у підрозділах. Модерувала захід журналістка Анастасія Багаліка.
