Коли українські офіцери вирушали до Місії ООН зі спостереження в Грузії наприкінці 1990-х років, вони навряд чи могли уявити, що…
Колишній працівник СБУ, студент-програміст, військовий на пенсії та чоловік, що воює з росіянами понад чверть сторіччя. Що спільного у цих людей? З 24 лютого 2022 всі вони служать в Територіальній обороні, кожен на службі за власним бажанням. До дня добровольця вони зустрілися з курсантами національної академії СБУ, щоб розповісти про свій досвід та мотивацію служити.
Боєць з позивним «Міха» 20 років служив у СБУ, потім в митниці. Не мав військового досвіду, та знаючи, як треба будувати систему, почав формувати ДФТГ в селищі під Києвом, куди прибув, щоб евакуювати свою сім’ю 24 лютого. Невдовзі його запросили у бригаду ТрО Київщини.
— Я впевнений, що ви так само б стали добровольцями, можливо, в кожного з вас був би якийсь свій шлях, але він би точно був. І ви точно добровільно зробили б те саме, тому що всі прекрасно розумієте, що це правильно, Україна в нас одна, її треба захищати, — звертається військовий до курсантів.
«Змій» — теж доброволець тероборонець. Йому двадцять років, у залі його слухають фактично його однолітки. Тільки до широкомасштабного вторгнення хлопець не був дотичним до служби. 24 лютого він разом із батьком пішов до військкомату в місті Буча. Там записали їхні номери телефону і пообіцяли зателефонувати. Та чоловіки хотіли отримати позитивну відповідь одразу. До іншого військкомату батько і син пішли пішки в Ірпінь. Там застали, як добирають останній підрозділ батальйону ТрО Київщини. Згодом саме «Змій» разом із батьком з РПГ зупинив колону з 25 танків, що рухались у бік Києва.
— Тоді в бою я побачив, що є хлопці, які не вміють поводитися зі зброєю. Тож я для себе вирішив, що маючи вже невеликий, але досвід, можу навчати інших. Тож тепер я інструктор в навчальному центрі сил ТрО.
Бійців свого батальйону навчає чоловік з псевдо «Кордон». Його війна з росіянами почалася ще в дев’яностих. Він воював з ними в Чечні, а згодом зустрів московитів і на рідній землі, на Донбасі. Бував у боях чоловік і на Київщині, після початку широкомасштабного вторгнення.
— Хто вибирає між хлібом і свободою, і вибирає хліб, не отримує ні того, ні того. Тому правильно було в 14-му році вибрати свободу. І, власне, за свободу, за свою, за своїх близьких, країни, стоїмо, б’ємося, робимо якісь справи, робимо так, щоб ми нарешті кудись вирвались. І там, куди ми вирвемось, щоб нам жилося краще, ніж до 22-го року.
Ще бувши підлітком, військову кар’єру для себе обрав «Скіф». На пенсію пішов ще до війни на Донбасі, та саме через неї знов повернувся на службу. В зоні бойових дій чоловік дістав поранення, його списали. 24 лютого 2022 знову вирішив брати до рук зброю. Його прийняли до лав ТрО.
— Коли я прийшов у військкомат, мені сказали: знаєш, полковник, тобі треба бригаду давати, а у нас тут ТрО… І от я, полковник, знову командую батальйоном. Отака кар’єра (сміється). Ну нічого, працюємо, воюємо, звільняємо нашу неньку Україну потрохи. Це моє життя, все життя, з маленькими перервами, я в армії.
— Зустріч військових та курсантів відбувається у форматі бесіди. Молодь може ставити свої питання бійцям, — розповідає ректор національної академії СБУ, полковник Андрій Черняк.
— Питання патріотичного виховання в нашій академії є одним з пріоритетних. На це є запит, ми це розуміємо, і хочемо давати це з конкретними прикладами, лише тоді курсанти будуть бачити, що серед нас герої. Наші курсанти мають бачити, що всі ми різні, але мета — одна. Боронити нашу державу.
Також важливою частиною заходу є виставка ікон, розписаних на ящиках від набоїв. ЇЇ разом з дружиною та сином підготував Олександр Клименко. З 2014 року чоловік дотичний до армії, свої роботи він возив Україною і світом, розповідав про війну, збирав гроші на потреби Збройних Сил. Після початку широкомасштабного вторгнення чоловік також був волонтером у військовому госпіталі.
— Хто, якщо не я. А як? Так всі себе повели, всі, кого хвилювала доля країни, міста. Хтось зі зброєю в руках, хтось з тим, що було під рукою.
Ящики з-під зброї, які використані для створення ікон, були зібрані безпосередньо в зоні бойових дій: на Донбасі, Київщині, Херсонщині тощо.
Фото: Віктор Дехтяр
