У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Різноманітна колекція військових експонатів представлена в музеї чернігівської школи № 34. Її самотужки зібрав учитель предмета «Захист України» Віктор Трухан.
Такий шкільний музей був створений ще у 2008 році. Спершу це було кілька невеличких експозицій. Нині в музеї декілька тематичних кімнат: від часів Гетьманщини до сучасної визвольної війни українського народу.
— Від самого початку тематика виставки була присвячена історії танкового полку з Гончарівського. Сьогодні його героїчними нащадками є воїни 1-ї танкової бригади, — розповідає Віктор Трухан. — У березні 2015 року була створена кімната, присвячена воїнам АТО/ООС. На той час це був перший шкільний музей, який розповідав про подвиги наших захисників у російсько-українській війні.
Сьогодні музей містить понад 5 тисяч експонатів. Всі вони максимально доступні для відвідувачів. Водночас зовсім малі за розмірами предмети зберігають під склом. Тож практично все тут можна взяти до рук та ретельно роздивитися.
На момент широкомасштабного вторгнення рф музей розташовувався вже у 4 кімнатах. За словами Віктора Трухана, після зняття облоги з Чернігова, він одразу розпочав збирати речові докази, що свідчать про перебування російських військ та злочини їхніх солдатів на українській землі. Відтоді музей поповнився новими експонатами. Це форма «козачків», камуфляж російського військового, рештки знищеного на околиці обласного центру танка окупантів, уламки збитого над містом літака Су-34, яким керував льотчик красноярцев тощо.
Деякі музейні скарби Віктора Трухана у важкі для країни часи стали в пригоді нашим захисникам.
— До початку війни в музеї було дві «машинки Ракова» для споряджання кулеметних стрічок. Демонстрував учням на заняттях, як вони працюють, — зазначає Віктор Трухан. — Торік у березні одну віддав друзям з механізованої бригади. Вони дуже дякували, а пізніше привезли і подарували для музею багато цікавих експонатів з фронту.
Також до війни в музеї був комутатор для організації роботи польового вузла зв’язку зразка 1975 року в повністю робочому стані та п’ять військових телефонних апаратів ТА-57. У боях за Чернігів його захисники потребували захищеного дротового зв’язку, а мобільного — зовсім не було. Тож Віктор без вагань передав музейне обладнання в один із бойових підрозділів.
Щоб захистити рідний Чернігів від російської навали, в перші дні війни до війська йшло багато добровольців. Чимало хто з них тоді вперше взяв до рук зброю. Свого часу Віктор Трухан був піхотним офіцером. У школі, що розташована на околицях міста, він вчив «новобранців» прийомів поводження зі зброєю. Деякі автомати були ще в «заводському» мастилі. Пристрілювали цю вогнепальну зброю прямо в шкільному тирі.
— Для приведення автоматів до нормального бою стріляти вирішили через 2 навчальні класи, — пригадує вчитель. — Аби перевірити та налаштувати зброю, нам потрібна була мінімальна відстань у п’ятдесят метрів. А стріляючи через два приміщення, ми отримали сорок дев’ять. Тож все в нас гарно і вийшло. Мав необхідні для цього пристосування та мішені.
Макети зброї, що представлені в музеї, вчитель-ентузіаст активно використовує і сьогодні на своїх заняттях з предмета «Захист України». Він і надалі планує поповнювати свою колекцію. За його словами, під час одного з відвідувань навчального закладу представники Міносвіти визнали, що колекція, яку зібрав Віктор Трухан, є найбільшою серед шкільних військових музеїв в Україні.
Відео Ігоря Березинського
Фото автора
