Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Видавничий дім «АДЕФ-Україна» презентував ілюстровану книгу про простих українців, які без жодної підготовки та попередження опинилися перед жорстокістю воєнного повсякдення. На сторінках видання розповіді про щоденний людський спротив агресору та фотографії, що не просто ілюструють оповідання — вони кричать і нікого не залишають байдужим.
Кореспондент АрміяInform зустрівся з видавцями унікального видання.
— Ідея створення такої книги належить нашому генеральному директору Ігорю Шпаку, — зауважила на початку розмови виконавча директорка видавництва «АДЕФ-Україна» Алла Істоміна. — Важливо було по гарячих слідах задокументувати злочини російських окупантів. У книзі немає матеріалів професійних журналістів, письменників чи блогерів. Вона побудована на історіях пересічних українців, які намагалися чинити спротив рашистській навалі й наближати нашу перемогу. Цінність цих оповідань в тому, що вони належать не стороннім свідкам, а людям, які пережили й досі переживають трагедію рашистського широкомасштабного вторгнення.
Спочатку невеличкі оповідання та історії збирали з масиву соціальних мереж, потім люди почали самостійно надсилати цікаві факти та випадки з їхнього життя: хто і як протистоїть окупантам, чим допомагає нашим Збройним Силам. За задумом видавців, книга складатиметься з трьох томів: презентований вже внутрішній спротив, міжнародна підтримка та інформаційна й культурна битва за національну ідентичність українців.
— У книзі на 344 сторінках зібрано 115 оповідань з усіх регіонів України та розміщено 410 світлин від 62 фотомайстрів, — розповідає Алла Олегівна. — Були деякі фотографи, які хотіли продати нам свої світлини, але ми одразу повідомили, що розміщуємо фото лише за добровільною згодою на волонтерських засадах. Гонорари ми не виплачували, а книжка стала таким собі народним проєктом.
За словами Алли Істоміної, обкладинку книги оформлено за допомогою доброї партнерки видавництва, відомої художниці, яка працює в графічній техніці, Надії Михайлицької. Основою обкладинки є вінок, в якому витончено відображена вся айдентика України.
— Коли ми працювали над книгою, змушена була весь час сидіти на заспокійливих препаратах, — зізнається Алла Олегівна. — Без сліз неможливо було вчитуватися в оповідання і переглядати фото. Гадаю, той, хто буде тримати в руках це видання, не зможе залишитися байдужим до всіх цих живих історій та й взагалі до долі України.
— Хотів би наголосити, що це не фотоальбом про війну, а книга про силу українського духу, — приєднується до нашої розмови генеральний директор видавництва Ігор Шпак. — Герої і автори наших невеличких оповідань — люди різних професій і поглядів, соціальних прошарків і можливостей. Але всі вони — патріоти України, вони єдині в своїх думках і вчинках. Ось лише один приклад. Керівник «Отчого дому» і пастор християнської церкви «Дім Отця Небесного» Роман Корнійко в перший день широкомасштабного рашистського вторгнення евакуював 325 дітей-сиріт до Німеччини. Він рятував дітей на свій страх і ризик, не чекаючи вказівок згори, яких у ті дні й не було.
«Під час евакуації нам здавалося, що поїздка в автобусі впродовж 3,5 доби — це найбільша складність, — пише Роман Корнійко. — Але, озираючись назад, ми дякуємо Богові за наших дітей, які з великим розумінням поставилися до всіх труднощів і не створювали дорослим зайвих проблем, а навпаки, простягали свою руку допомоги нам і одне одному!»
— Коли німці дізналися про вчинок українського пастора, який без перебільшення, межує з подвигом, вони не приховували свого захоплення від Романа, — продовжує Ігор Володимирович. — Їх вражав сам факт, що людина перейнялася долею чужих дітей, як своїх рідних. Він пояснював німцям, що ці діти не чужі для нього, вони для нього рідні. Роман взяв на себе турботу про кожну дитину і по суті став батьком для всіх 325 українських дітей.
Роман Корнійко ще й знаходить час для волонтерства. «Ми нарешті переоформили всі документи і відвезли автобус, який вирішили віддати 205-му батальйону ТрО в місті Костянтинівка, — повідомив нещодавно пастор на сторінці в Facebook. — Ми завантажили його гуманітарною допомогою (продуктами харчування, засобами гігієни, речами, вітамінами та фінансами, які були зібрані церквою) для ТрО-команди, яка евакуює людей з Донецької та Луганської областей (в цій команді волонтерить наш випускник Андрій Кузьмін), та для щойно евакуйованих людей. А також передали бандеропіч та маскувальну сітку, яку робили власноруч діти, які проживають наразі в «Отчому Домі».
За словами видавців, нині йде робота над другим і третім томами, а також готується до друку варіант англійською мовою.
