Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
11 березня в червоному корпусі Київського національного університету імені Тараса Шевченка відбувся вечір пам’яті Героя України, Народного Героя полковника Валерія Гудзя.
Зал був переповнений небайдужими людьми… Родина, друзі, побратими, курсанти — всі, хто знали або чули про офіцера на позивний «79-й», прийшли вшанувати його пам’ять.
До роковин загибелі офіцера громада його рідного міста зняла про нього фільм, де рідні розповідали історію його життя.
— У фільмі було показано, яким він був насправді. Особисто для мене він постає в образі вчителя та тренера. Ще задовго до 2014 року він прищеплював любов до Батьківщини, а сьогодні його учні захищають Україну від ворога. Таких людей, як «79-й» за все життя можна зустріти одиниці. Мені дуже приємно, що ми з ним земляки, — розповідає голова Бориспільської територіальної громади Володимир Борисенко.
Серед присутніх — побратими Валерія Гудзя з його рідних бойових бригад. Бійці згадували історії знайомства з «79-м», розповідали про його бойовий шлях та пишалися, що разом проходили службу.
— Це людина неймовірної сили духу, волі, честі, поваги. Він завжди навчався сам та вчив людей. Він був людиною, до якої я міг завжди звернутися та запитати поради. Під час широкомасштабного вторгнення, як і у 2014-му, «79-й» став у стрій і виконав свій священний обов’язок — захист нашої держави. Тепер ми повинні помститися за нього, — каже командир 72-ї бригади полковник Олександр Вдовиченко.
Валерій Федорович дуже цінував увагу до війська артистів і творчих людей. Він щиро радів їхнім пропозиціям приїхати та виступити перед бійцями. Сам за першої нагоди ходив до театру й неймовірно тішився після вистави, обіймаючись з акторками, з якими познайомився на фронті. Сьогодні Катерина Стефанко, Ада Роговцева та Світлана Орліченко прийшли на захід, щоб згадати теплі зустрічі та розмови з комбатом.
На основі деяких цитат з його інтерв’ю режисерка Катерина Стефанко зробила ролик, який показали присутнім.
— Під час наших коротких зустрічей ми тільки встигали побачити справжню людину, закохатися в неї й чекати, коли настане перемога для того, щоб наспілкуватися. Дуже прикро, що Україна втратила військового державного рівня, який дуже багато зробив для армії України. Я сподіваюсь, його учні слідуватимуть йому, — каже режисерка.
Також бійці 24-ї бригади передали родині полковника бойовий прапор та вручили «Хрест Героя» посмертно.
Ми повинні пам’ятати кожного героя, який віддав своє життя у боротьбі за незалежність України.
Слава Героям!
Фото автора
