Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Командир трофейної російської гаубиці МСТА-Б військовослужбовець батальйону «Вовки Да Вінчі» окремої механізованої бригади, колишній боєць Добровольчого українського корпусу «Турист», як ніхто інший, знає, що несе з собою «руский мир». До початку російсько-української війни у 2014 році чоловік кілька років очолював Сонцевську сільську раду Покровського району Донецької області та добре розуміє наслідки неповаги до власної Батьківщини з боку окремих мешканців — «ждунов».
—До лав ЗС України перший раз я прийшов у 2015 році за мобілізацією. Потім звільнився і допомагав військовим як волонтер, приїздив до побратимів на передову та розумів — широкомасштабне вторгнення рф неминуче. У грудні 2021 року вступив до Добровольчого українського корпусу і відтоді захищаю Україну вже зі зброєю в руках, — розповідає чоловік.
На момент зарахування «Туриста» до ДУК там формували артилерійський розрахунок для трофейної гармати. Чоловік розпочав підготовку та зрозумів, що йому це подобається, і він зможе бути гарним артилеристом.
—Я ніколи не хотів отримувати якійсь військові звання або посади, — наголошує військовий. — Особливістю нашого розрахунку та запорукою успішної роботи є бойове братерство. Ми все робимо разом й ключові питання також вирішуємо разом. Моєю відмінністю від інших є те, що я знаю про гармату все — від порядку підготовки до стрільби і закінчуючи здійсненням невеличких ремонтних робіт.
Спочатку хлопець воював на гаубиці Д-30, а після звільнення Ізюма і захоплення більш потужної зброї калібру 152 мм разом зі своїм розрахунком опанував і її.
— Після захоплення ця гаубиця МСТА-Б була трохи пошкоджена. Її довелося підремонтувати, і нині вона допомагає нам нищити ворога, —зазначає командир гармати. — Здебільшого ми працюємо по ворожих позиціях та піхоті, щоб підтримати наших побратимів.Координати для роботи нам дає аеророзвідка та передові підрозділи. У середньому на ураження цілі ми використовуємо 2-3 постріли. Під час активних бойових дій у минулому році наш розрахунок випускав до 100 снарядів за добу.
Родина чоловіка наразі виїхала з рідного селища до іншої області, але виїжджати за кордон не збирається.
—Моя родина виїхала з рідного селища лише через півтора місяця після початку широкомасштабного вторгнення. Жодний з моїх родичів не збирається покидати Україну. Вони взагалі не розуміють, чому ми маємо кудись бігти з рідної землі, — акцентує «Турист». — Та є категорія людей, яка не розуміє, чому я воюю, особливо після зазнаного у квітні минулого року важкого поранення. Я всім відповідаю, що воюватиму до нашої Перемоги!
За час проведений у районах ведення бойових дій я спілкувався з багатьма нашими захисниками. Для майже 100 відсотків з них перемога буде тоді, коли ми виженемо загарбників за кордони нашої держави, та «Турист» має свою особисту думку:
— Я народився й виріс на Донеччині та з перших днів російської агресії бачив, до чого призводить підтримка місцевими колаборантами дій російських загарбників. Для мене особисто перемога настане тоді, коли в Україні не залишиться жодного прихильника «руского миру».
Фото автора
