Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Серед тих, хто нині мужньо стримує шалену навалу рашистів на Донецькому напрямку, є і наші морські піхотинці. Вони кожного дня, ризикуючи власним життям, завдають загарбникам суттєвих втрат. На рахунку танкістів одного з підрозділів окремої бригади морської піхоти десятки одиниць спаленої ворожої техніки, сотні знищених окупантів. Кореспонденту АрміяInform вдалося поспілкуватися з одним із мужніх захисників — навідником танка Т-64 старшим матросом Олександром.
24-річний Олександр представник молодого покоління українців, які встали у стрій захисників країни під час російсько-української війни. Саме російська агресія стала головним чинником, який вплинув на їхній свідомий вибір. У 2020 році воїн уклав контракт зі ЗСУ і потрапив до війська. Олександра призначили на посаду навідника танка. Як згадує герой, вчитися довелося швидко, тому що війна — суворий і жорсткий вчитель. За рік перебування на передовій молодий морпіх загартувався і здобув необхідних навичок справжнього воїна. Навіть розмовляючи з ним, відчуваєш його впевненість у своїх силах, вмотивованість і рішучість. Олександр чітко знає, за що воює, і налаштований тільки на одне — перемогти зухвалого ворога.
— Народився я у Кривому Розі. Після закінчення школи пішов у професійно-технічний ліцей, де опановував спеціальність газоелектрозварювальника, — розповідає про свою довійськову біографію Олександр. — Збирався працювати в народному господарстві. Але все змінилося після строкової служби у Дніпрі. Вирішив перевірити себе в армійському житті. Уклав контракт із підрозділом морської піхоти. Запропонували посаду навідника танка, погодився. Закінчив навчальні курси в Десні й потрапив в екіпаж Т-64. Там усі хлопці були моїми ровесниками, тому ми швидко здружилися і в будь-яких справах допомагали один одному.
До початку широкомасштабного вторгнення рф воїн провів декілька ротацій в районі проведення ООС. Постійно підвищував свій професійний рівень на навчаннях, практичних стрільбах, виконанні тактичних завдань. Дуже пишається тим, що може у випадку необхідності виконувати обов’язки будь-кого з членів екіпажу: механіка-водія, радиста, командира танка.
Широкомасштабне вторгнення застало танкіста на південному напрямку оборони. З лютого по квітень їхній екіпаж виконував завдання з охорони узбережжя Чорного моря біля Одеси. Потім підрозділ відправили на Херсонський напрямок, де тривали дуже запеклі бої.
Перше бойове хрещення відбулось біля населеного пункту Давидів Брід. Екіпаж отримав завдання захопити невеличкий плацдарм і допомогти піхоті закріпитися на ньому.
— Коли заїхали на визначене місце, побачили ворожу піхоту, — згадує події того дня Олександр. — Окупанти перебували на дуже короткій відстані. Тому відкрили вогонь прямою наводкою з гармати осколковими снарядами і кулеметами. Ворог зазнав втрат. Горіла їхня техніка, в лісосмугах було багато 200-х рашистів. Діяти довелося виходячи з обстановки, яка постійно змінювалася. Нашій піхоті після жорсткого контактного бою вдалося закріпитися на рубежі й ми протягом дня підтримували її вогнем. Пишаюся тим, що ми тоді успішно впоралися зі складним завданням і допомогли нашим побратимам.
Згодом підрозділ, де служив Олександр, взяв участь у наступальних операціях зі звільнення Херсонщини.
— Одного дня нам було визначено завдання у складі зведеної броньованої групи разом з піхотою вибити ворога з двох посадок, — розповідає Олександр. — Ми розділилися на дві групи. У кожної було по два танки і штурмова група морпіхів. Завдяки тому, що діяли швидко і злагоджено, ворог не зміг чинити нам тривалий опір. Наш екіпаж перебував у другій групі, яка штурмувала одну з лісосмуг, розташовану приблизно метрів за 500 від іншої. Коли перша група увірвалась у зелену зону, ми не зупиняючись продовжили рух на наступну лісосмугу. Як тільки заїхали в хащі, відкрили вогонь і почали просуватися по їхньому опорнику, руйнуючи і знищуючи вогнем усе, що там було. Так нам вдалося захопити їхні позиції і дати змогу піхоті продовжити наступ. До речі, така тактика виявилася доволі ефективною і ми її постійно використовували під час наступальних дій, — підкреслює Олександр.
Нині екіпаж танка воює на Донецькому напрямку. Воїн розповідає, що рашисти кожного дня чинять спроби атакуючих дій, але кожного разу отримують гідну відсіч.
— Ми не даємо їм змоги просуватися вперед, тому що ми на своєї землі і будемо нищити ворога, доки він не втече назад на свої московські болота! – додає Олександр.
Фото з особистого архіву Олександра
