У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Уже понад рік, з першого дня широкомасштабного вторгнення московитів, правоохоронці фіксують злочини російських військових, вчинені проти українців, готуючи доказову базу для Гаазького трибуналу, який, віримо, відбудеться вже невдовзі. Кореспондентка АрміяInform зустрілася з директором територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Полтаві, Денисом Маньковським, аби дізнатися про роботу його підрозділу під час навали орків у Харківській та Сумській областях. Говорили про перші дні великої війни, документування злочинів російських окупантів на деокупованих територіях та виявлення і затримання зрадників України серед колишніх правоохоронців…
У Тростянці слідчі ДБР оглянули понад дві тисячі гектарів фактично зруйнованого міста
— Пане Денисе, як особисто для Вас розпочалося широкомасштабне вторгнення?
— За кілька днів до широкомасштабного вторгнення російських окупантів на територію України я достроково вийшов на службу з чергової відпустки, оскільки на той момент уже відчувалося загальне напруження стосовно можливої відкритої агресії рф. Я зібрав усіх регіональних керівників нашого управління, обговорили план дій у разі нападу росіян на ділянках їхньої відповідальності.
Напередодні вторгнення встиг перевезти родину до Полтави – я мешкаю в одному із селищ поблизу Харкова, яке вже в перші години великої війни опинилося під окупацією. А 24 лютого о 6-й годині ранку вже був на службі. Так почалася робота нашого підрозділу в умовах широкомасштабного вторгнення росії на територію України. Я дуже задоволений діями особового складу. Теруправління діяло згуртовано, всі були на своїх місцях, жодних обертів у розслідуванні кримінальних проваджень не скинули. Також ми встигли вивезти всі матеріали кримінальних проваджень, особові справи та документацію, яка б могла мати цінність для ворога.
— Які функції виконував Ваш підрозділ у перші дні широкомасштабного вторгнення? Розкажіть про роботу очолюваного Вами управління на деокупованих територіях Харківської та Сумської області.
— З перших днів широкомасштабного вторгнення в регіонах, де тривали бойові дії, ми продовжували виконувати наші звичайні повноваження.
Після деокупації Сумщини представників нашого територіального управління спільно з представниками інших підрозділів і центрального апарату ДБР було залучено до глобальної слідчо-оперативної групи для фіксації воєнних злочинів російських окупаційних військ на території регіону, зокрема у Тростянці, де тривали найзапекліші бойові дії в регіоні. Ми документували наслідки російської агресії – незаконне ведення війни, руйнування, обстріли цивільного населення, злочини російських військовослужбовців тощо.
Наші слідчі оглянули понад дві тисячі гектарів фактично зруйнованого загарбниками міста. Були встановлені місця розташування бойових частин агресора та вогневі позиції, з яких велися обстріли. Вилучені документи та особисті речі російських військових, плани наступу росіян, які дають чітке розуміння, що вони дійсно планували захопити Україну впродовж трьох діб.
Досліджуючи наслідки артилерійських та мінометних обстрілів інфраструктури міста зс рф, слідчі ДБР виявили сотні навмисно пошкоджених житлових будинків та цивільні об’єктів Тростянця.
Також слідчі встановили місця, де окупанти чинили тортури над місцевими жителями. Катівні були розташовані здебільшого в підвальних приміщеннях у промислових зонах. Людей, переважно чоловіків, силою доставляли туди, приковували до труб та катували, доводячи багатьох до загибелі. На місцях злочинів проти звичайних українців було знайдено кийки, наручники, металеві кліщі й одяг постраждалих зі слідами крові, а також речі російських військових, які безпосередньо брали участь у тортурах над мирними громадянами.
Серед іншого, нами було проведено ексгумацію тіл 23 загиблих, зокрема, двох дітей.
Під час роботи працівники ДБР виявляли розтяжки та інші вибухонебезпечні предмети. Їх знешкоджували за допомогою відповідних служб.
Наступним етапом стала деокупація Харківського регіону.
Хочу зазначити, що з 24 лютого 2022 року ми ані на день не припиняли роботу на Харківщині. Працівники виїжджали на огляди, слідчі дії, брали участь у налагодженні життя області в умовах бойових дій. У результаті цієї кропіткої роботи на момент звільнення більшої частини Харківщини у вересні минулого року ми мали вже всі розстановки по суб’єктах нашої діяльності: хто, де та на кого працював, на яких «посадах» – тобто мали повне розуміння оперативної обстановки на той час ще окупованих населених пунктів. Зокрема, прибувши до Балаклеї та Ізюма, ми володіли інформацією – знали конкретні адреси, де потрібно провести обшуки, у нас був чіткий перелік осіб, яких потрібно було допитати або розшукати.
— Може, поділитеся конкретними прикладами роботи підрозділів ДБР на Харківщині? Знаю, що в Харківському районі було знайдено списки артилеристів рф, які розстрілювали обласний центр. За рахунок чого, власне, вдалося все це віднайти?
— Так, наші працівники спільно з іншими правоохоронцями – Нацполіцією, СБУ, вже в перший день деокупації почали здійснювати у звільнених населених пунктах стабілізаційні заходи. Фактично працювали з населенням, яке активно нам допомагало.
Відомий факт, що під час нашого контрнаступу російські підрозділи просто тікали під натиском Сил оборони та безпеки, залишаючи техніку, боєприпаси та документацію.
Місцеві мешканці, які побували під окупацією росіян, вказували нам, де розташовувалися ворожі підрозділи. Так нам вдалося знайти документи, що належали окупантам, і за якими вдалося встановити артилеристів, що обстрілювали Харків із далекобійної артилерії.
Так, в одному з будинків, де був розташований штаб російських військових, ми виявили схованку з таємною документацією 138-ї мотострілецької бригади зс рф. Змістом цих документів було доведено, що саме цей підрозділ на початку вторгнення був перекинутий з полігона Курської області для просування на Харків. Військовослужбовці цієї бригади, половина з яких строковики, здійснювали обстріли Харкова, зокрема, житловий масив Північної Салтівки. Використовували для цього системи залпового вогню «Град», 152-мм самохідні установки «Акація» та іншу далекобійну артилерію. Нам вдалося ідентифікувати 46 військовослужбовців, номери зброї, яка за ними була закріплена, та багато іншої, корисної для слідства, інформації.
Уся знайдена документація відповідно до чинного законодавства була передана до СБУ для подальшого вивчення.
Крім того, на звільненій території ми виявили ворожу техніку та безліч боєприпасів. Усе це оперативно передавали на потреби ЗСУ.
Колишнього начальника так званої народної міліції Балаклеї не пустили на територію росії
— Чи великий відсоток тих, хто зрадив Україну і перейшов на бік ворога саме в Харківській області?
— Невеликий. Можемо говорити про цифру менше одного відсотка. Це стосується наших колишніх правоохоронців, які перейшли на бік окупаційної влади. З 24 лютого минулого року ми розпочали 109 кримінальних проваджень за статтею 111 ККУ «Державна зрада» та 111-1 «Колабораціонізм», оголошено підозру для 65 осіб, затримано та обрано запобіжний захід — тримання під вартою 26 особам. 27 проваджень за обвинувальними актами нами вже направлено до суду.
— Можете розповісти про найбільш яскраві випадки затримань зрадників України?
— 90 відсотків цих затримань припало на вересень минулого року. Саме тоді була активна фаза деокупації регіону. Затримували переважно «по-гарячому». Всі вони цікаві та специфічні. Ось, наприклад, начальник так званої народної міліції Балаклеї був затриманий нами після того, як намагався уникнути українського правосуддя, залишивши місто разом із російськими підрозділами. Але казус у тому, що його не пустили на територію росії та так званої лнр. Він переховувався в Куп’янську, де ми його і виявили. Для мене це такий собі приклад того, що росіяни «своих не бросают».
— Він якось пояснював, чому перейшов на бік окупантів?
— Це все патріотична основа, пережиток радянщини.
— В яких містах та селищах відбувалися затримання зрадників? Хто були ці люди?
— Справа в тому, що всі наші суб’єкти сконцентровані в містах: Вовчанську, Куп’янську, Балаклеї, Ізюмі. Це працівники районних управлінь поліції, податкової служби, паспортних столів, митних органів тощо. Але були і затримання колишніх наших правоохоронців у селищах — Козачій Лопані, Липцях.
— У селищі, де розташована Ваша домівка, були затримані зрадники?
— Ні. Фактично, з наших суб’єктів там перебували два поліцейських громади, які відразу виїхали на підконтрольну Україні територію.
Після того, як росіяни зруйнували значну частину Харкова, навіть той незначний відсоток прихильників «русского мира» значно зменшився
— Пане Денисе, як Ви вважаєте, кількість людей, які негласно підтримували «рускій мір», з моменту широкомасштабного вторгнення зменшилася?
— Звісно, так! Якщо, наприклад, говорити про харків’ян, відомо, як вони люблять своє місто. Після того, як росіяни зруйнували значну частину Харкова, навіть той незначний відсоток прихильників «русского мира» значно зменшився.
— Росіяни, коли відступали, більшість зрадників із собою не забрали. Де ті потім переховувалися, що робили?
— Переховувалися в родичів у маленьких селах, у покинутих будівлях. За грати ніхто не хоче… Намагалися всіма шляхами уникнути українського правосуддя, оскільки розуміють, що на них чекає довічне ув’язнення. Наразі суди в цій категорії кримінальних проваджень займають принципову позицію. А ми напрацювали відмінну доказову базу по кожному з них і маємо, що пред’явити під час кожного судового засідання!
Усі російські злочини, які ми задокументували, стануть доказовою базою для Гааги
— Чи фіксували представники ДБР випадки використання росармією заборонених видів озброєння? Як саме відбувається фіксація злочину?
— Це не є нашої компетенцією, але на Сумщині, коли нас залучали до документування наслідків збройної агресії рф, ми фіксували такі випадки.
Що стосується алгоритму фіксації — треба розрізняти використання заборонених видів озброєння та заборонені методи ведення бойових дій. Це все переплітається між собою – наприклад, через обстріл був зруйнований житловий будинок. У цьому випадку під керівництвом прокуратури створюється оперативно-слідча група, здійснюється огляд місця злочину, проводиться фото- та відеофіксація, опитуються місцеві жителі як свідки, вилучаються залишки боєприпасів, призначається експертиза, щоб визначити з якого виду озброєння вівся вогонь. Таких випадків, наприклад, у Тростянці було понад п’ятисот. І по кожному з них відкрито кримінальне провадження за статтею 438 ККУ «Порушення законів та звичаїв війни». Крім того, здійснюються негласні заходи, але про це я не можу говорити…
— ДБР використовує методи OSINT-розвідки у своїй діяльності?
— Звісно! Ми моніторимо всі інформаційні ресурси. Для цього в нас є підготовлені фахівці, які свого часу проходили навчання, зокрема за кордоном.
— Ваша особиста думка – чи бачите Ви перспективи того, що за події в Україні до відповідальності буде притягнуто особисто володимира путіна?
— Як представник системи українського правосуддя, я впевнений, що так буде. Закон один для всіх, і рано чи пізно всім причетним до цієї війни як у росії, так і в Україні прийдеться відповісти за свої вчинки! Зокрема, і цьому покидьку! Всі наслідки російських злочинів, скоєних на території України, які ми та інші правоохоронні органи задокументували, входять до широкомасштабного кримінального провадження, що здійснює Офіс Генерального прокурора, та в подальшому стануть доказовою базою для Гаазького трибуналу.
— Дякую за розмову!
Фото з архіву територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Полтаві
