Розгорнуті механізовані штурми з довгими колонами техніки відійшли в минуле — натомість основною ударною силою стали безпілотники. Вже за пів…
«Наші діти бачать війну, відчувають її подих. Тож попри поранення, я повернулася до війська»…
«У моєму підпорядкуванні лише чоловіки. Та гендерне питання на війні давно не має значення»…
«Немає якоїсь роботи, яка може бути суто жіночою чи чоловічою. Якщо можеш – ти її просто робиш»…
Це лише декілька меседжів з історій українських захисниць, які сьогодні почула вся Європа. Мужні, сміливі, рішучі, відважні — звичайні українські дівчата, які на рівні з чоловіками служать у ЗСУ та стоять на захисті своєї рідної землі, дехто просто зараз — на передовій. Вони розповіли свої історії війни і захисту рідної домівки від російських загарбників на міжнародному Форумі «Жінки в обороні та безпеці» в румунській столиці в місті Бухарест.
Символічно, що саме їхнє відеозвернення: «Меседж з України» відкрило основну програму Міжнародного форуму після вітальних слів організаторів: Посла Великої Британії Ендрю Нобла та Держсекретаря Міністерства національної оборони Румунії Сімони Кожокару.
Форум «Жінки в обороні та безпеці» організований відділом з питань оборони Посольства Великої Британії в Бухаресті у співпраці з Міністерством національної оборони Румунії. Як зазначили організатори: «Цей форум став продовженням надзвичайно успішних заходів “Жінки, мир і безпека”, які відбувалися в Бухаресті 2022 року і були організовані за сприяння низки національних і міжнародних інституцій».
Форум приурочений до національного румунського свята Мерцішор (святкується 1 березня), що символізує перемогу весни над зимою, світла над темрявою, добра над злом.
«Жінки, мир, безпека» – резолюція Ради Безпеки ООН № 1325, ухвалена 31 жовтня 2000 р., є однією з найбільш важливих резолюцій РБ ООН у сфері політики безпеки. Цей документ наголошує на важливій ролі жінок у запобіганні і врегулюванні конфліктів та в розбудові миру, а також закликає держави-члени забезпечити більш активну участь жінок на всіх рівнях ухвалення рішень у національних, регіональних і міжнародних інститутах, у механізмах запобігання, управління та вирішення конфліктів. Резолюція є інституційною рамкою для інтеграції жінок до безпекового сектору. Україна стала першою країною у світі, де документ було ухвалено в умовах збройного конфлікту. Перший Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН «Жінки, мир, безпека» затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України у лютому 2016 року. У жовтні 2020 року Уряд України ухвалив рішення про затвердження Національного плану дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН «Жінки, мир, безпека» на період до 2025 року.
Водій БМП, військовий медик, операторка БПЛА…Представниці чи не усіх військових професій, не у вишуканих сукнях, а в однострої, не в дизайнерських туфлях на підборах, а у берцях, розповіли, чому для них важливо перебувати в українському війську і чому вони, ламаючи стереотипи, вирішили нести службу навіть на тих посадах, які раніше були недоступні для жінок.
Від початку широкомасштабного вторгнення рф в Україну до лав української армії долучилося близько 7 тисяч жінок. 2014-го, ще на початку російської агресії, жінок можна було залучати не до всіх військових професій. Однак сьогодні жінка в українській армії сама може вирішувати, чим їй там займатися. Наразі у ЗСУ є командирки підрозділів, танкістки, артилеристки, снайперки, та інструкторка з глибоководного військового дайвінгу.
«Ти або професіонал, або ні» – меседжі, які захисниці України озвучили в Бухаресті
Операторка БПЛА на псевдо «Лейла» розповіла, що вдягнути однострій її змусила широкомасштабна війна.
— Мене звати «Лейла». У ЗСУ я з вересня 2022 року. Моя мотивація іти служити зрозуміла – почалася широкомасштабна війна, і я зрозуміла, що моє місце тут. Я оператор дрона. Моя робота – розвідка: я виявляю піхоту та засоби артилерії ворога. На мою думку, немає якоїсь роботи, яка може бути суто жіночою чи чоловічою. Якщо можеш робити роботу – ти її просто робиш, – переконана вона.
Навідниця БМП Марія – нині, коли відбувається форум, вона разом із підрозділом виконує бойові завдання на Донеччині.
— Служити у війську – була моя мрія, тож я дуже швидко потрапила в бригаду, в батальйон. Через два тижні ми поїхали на навчання до Львова і після навчання одразу на ротацію, — розповіла Марія.
Командир розрахунку СПГ на псевдо «Лагерта» знає, що таке війна з 2014 року. Дівчина родом з Алчевська, що на Донеччині. На початку агресії рф була вимушена залишити свій дім. З початком широкомасштабного вторгнення рф в Україну зрозуміла: більше втікати від війни нікуди, потрібно захищати своє. Нині дівчина – командир розрахунку СПГ.
— На початку агресії рф я багато чого не розуміла, але безпосередньо на «нулі» ти досить швидко приходиш до тями. Мозок одразу починає досить швидко працювати, тому що ти розумієш: або ти зараз увімкнешся, або просто помреш. Тому весь досвід здобувався на практиці, — розповідає «Лагерта».
Головний сержант взводу на псевдо «Лілу» має у підпорядкуванні лише чоловіків. Та гендерне питання, за її словами, давно не має значення. Бо ти або професіонал своєї справи, або ні.
— Моя посада – головний сержант взводу. Нині моя основна роль — контролювати особовий склад, але якщо потрібно виїхати постріляти по повітряних цілях, або по піхоті, коли хлопці виїжджають, працюють, — то це без питань, — каже «Лілу».
Бойова медик окремого розвідувального батальйону Аніта на війні з 2014 року. Продовжує служити у війську навіть після осколкового поранення, яке дістала, рятуючи побратимів.
— Наші діти бачать війну, відчувають її подих. І я не могла собі цього дозволити. Я розумію: якщо я можу щось зробити своїми руками і можу бути корисною для своєї країни та своєї родини, то я не можу шкодувати про свій вибір, — каже Аніта.
Усі ці дівчата, жінки – українські захисниці, які просто боронять свою землю, просто служать у війську і не задумуються над гендерними питаннями, адже мають єдину, спільну мету — звільнити свою рідну землю від окупанта, захистити свою домівку і своїх рідних від ворога.
І попри те, що ще і досі залишаються ті, хто вважають, що армія — це не жіноча справа. Українські дівчата доводять – це далеко не так і просто ідуть до війська, і з кожним роком їхня кількість лише зростає.
В українській армії жінки становлять 22% — це один із найбільших показників серед країн-членів НАТО. Нині у ЗСУ – понад 50 тисяч жінок. Близько 5 тисяч з них несуть службу безпосередньо на передовій лінії фронту.
