Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
У Дніпрі профільні фахівці обласної влади та лікарі працюють над створенням відділення психологічної реабілітації для ветеранів на базі одного з провідних медичних закладів України — обласної клінічної лікарні імені І. І. Мечникова.
— Усіляко підтримуємо це прагнення, — каже заступник медичного директора з медсестринства лікарні Мечникова Наталія Шульгіна. — Створення такого відділення з найкращими досвідченими лікарями – психіатрами, психологами, неврологами, реабілітологами та сучасною апаратурою цілком реально та вкрай необхідно.
Нині в госпіталях та лікарнях, де лікуються після важких бойових травм, поранень, ампутацій наші захисники, можна почути безліч історій про людські страждання на цій жорстокій війні, яку розв’язала росія на українській землі, боротьбу лікарів за здоров’я наших воїнів, щасливі випадки повернення до життя після ворожих снайперських влучань… На жаль, оперативні втручання лікарів залишають не лише шрами на тілі…
Зі слів генерального директора Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені І. І. Мечникова Сергія Риженка, на війні людина відчуває внутрішню напругу, дратівливість, спалахи агресії щодо людей навколо, порушення сну, печію та біль у шлунку, постійний головний біль та запаморочення.
— Це буває доволі часто, коли міни рвуться під ногами, — каже Сергій Анатолійович. — Але лікарі та психологи Мечникова все це розуміють і усіляко лікують найважчі стани.
Одна з історій, серед інших тисяч подібних, доводить, що створення відділень психологічної реабілітації для ветеранів уже сьогодні важко переоцінити.
Нещодавно до лікарні Мечникова у стані коми був доправлений 30-річний Віктор із Хмельницької області.
— Після вибуху на голові в чоловіка розійшлися шви на кістках черепа, — розповідає Сергій Риженко. — У реанімації фізичний стан пацієнта полагодили, але згодом думки та тривога в нього лише зростали. Чоловік поділився, як витяг хлопця з-під завалів та передав матері, щоб вона могла його поховати, як зупиняв йому кровотечу турнікетами. А ще йому постійно снився сон, що загиблий хлопчина дякував йому й просив побути трохи разом.
Сьогодні, після зусиль лікарів та психологів, у пацієнта все нормалізувалося.
— Він спить вісім годин, у нього гарний апетит. Думає про дружину й про дітей. А ще дуже хоче додому, — поділився Сергій Анатолійович. — Отже, емоції людини повинні бути завжди здоровими.
Фото автора
