Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
21 лютого 2023 року у Верховній Раді України було зареєстровано проєкт постанови про заяву щодо основних засад переговорів про капітуляцію російської федерації або її правонаступників та умови завершення війни. 105 років тому, так само в останні дні лютого 1918 року, Українська Центральна Рада також розглядала можливість та умови майбутнього замирення з росією, яка вчинила агресивний напад на Українську Народну Республіку.
Питання про потребу переговорів щодо укладання миру з радянською росією та основних засад, яких мають дотримуватись українські дипломати при підписанні цього документа, Мала Рада обговорила 28 лютого 1918 року. Зробили це у відповідь на звернення українських дипломатів, які нещодавно підписали Берестейський мирний договір з державами Четверного союзу і пропонували розпочати переговори щодо замирення з російською державою. Депутати Центральної Ради ухвалили, що входження в переговорний процес з російською державою має відбутись тоді, коли це визнає доцільним український уряд — Рада народних міністрів, і з обов’язковим дотриманням інтересів «самостійної суверенної Української держави».
Українська Центральна Рада, заслухавши звідомлення мирової делегації про пропозицію мирних договорів для заключення мирного договору з російською державою, уповноважує Раду народних міністрів, коли вона признає це потрібним, увійти в усі переговори для заключення миру, стоючи на становищі самостійної суверенної Української держави. (з протоколу засідань Малої Ради Української Центральної Ради, 15 (28) лютого 1918 р., м. Житомир).
Днем раніше пропозицію української дипломатичної місії в Бересті щодо початку переговорів з росією обговорили також на засіданні Ради народних міністрів. Урядовці попередньо визначали основні пункти можливого майбутнього договору, базові вимоги якого є актуальними і для сучасної агресивної війни російської федерації проти незалежної України. Насамперед йшлось про повагу до суверенітету й територіальної цілісності української держави, виведення за межі України обеззброєними всіх військ вторгнення і залежних від них мілітарних формувань, відновлення всього зруйнованого, відшкодування збитків і повернення матеріальних та культурних цінностей.
1. До заключення миру, під час перемир’я совіт народних комісарів повинен вивести за межі України обеззброєним все військо (регулярне, червона гвардія і т. ін.), а також всіх негромадян Української Народної Республіки… 2. совіт народних комісарів повинен встановити все зруйноване, повернути все ним вивезене майно (державне, залізничне, харчові запаси, різне технічне знаряддя), повернути всі гроші, які в виді контрибуцій накладалися на міста і села Української Народної Республіки. Повернути всі історичні реліквії (культурного, музейного, наукового і архівного значення). (з Протоколу засідання Ради народних міністрів, 14 (27) лютого 1918 р.).
Початкові базові вимоги, які висував до російських агресорів український уряд під час Першої війни радянської росії проти України (1917–1918 роки), цілком суголосні тим умовам, що їх пропонують сучасні українські парламентарі у проєкті «Заяви Верховної Ради України про основні засади переговорів про капітуляцію російської федерації або її правонаступників і умов завершення війни». У поданому до Верховної Ради України документі так само наявні положення про негайне виведення з території України всіх збройних формувань російської федерації, повне відновлення територіальної цілісності нашої держави, відшкодування завданих збитків, звільнення всіх військовополонених, заручників та інших утримуваних громадян України тощо.
росія зобов’язується негайно укласти мир із Українською Народною Республікою та визнати мирний договір між цією державою та державами Четверного союзу. Територія України негайно очищається від російських військ та російської червоної гвардії. росія припиняє будь-яку агітацію чи пропаганду проти уряду чи громадських установ Української Народної Республіки. (зі Статті VI Брестського мирного договору між державами Четверного союзу та росією).
3 березня 1918 року, за кілька днів після обговорення представниками влади УНР можливості й умов переговорів з росією, російська федеративна радянська республіка підписала у Бресті мирний договір з державами Четверного союзу. Згідно із шостою статтею цієї угоди, росія була зобов’язана визнати Українську Народну Республіку, припинити скеровану проти українського уряду та громадських установ агітацію і пропаганду, вивести всі свої війська з української території та розпочати переговори щодо підписання мирного договору та встановлення державного кордону.
Змусити росію до реальних переговорів з Україною вдалося лише після того, як збройні сили Української Народної Республіки за підтримки союзників погнали російські окупаційні війська з української землі. Історичний досвід вкотре засвідчив, що спроможність домовлятися на справедливих умовах з’являється в росії тільки після того, як вона зазнає болючої воєнної поразки.
