Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Кремезний чоловік із довгим козацьким чубом несе службу на опорному пункті, який нещодавно був узятий під контроль військовослужбовцями однієї з механізованих бригад під час запеклого бою на Луганщині. Зайняту позицію нині утримують черкаські тероборонці.
Чоловік представляється «Самураєм» і зауважує на тому, що це не позивний, а козацьке ім’я.
«У козаків немає позивних, у них є козацьке ім’я — це ім’я мені дали в четвертій Козацькій сотні на Майдані — бо я з катаною бігав», — говорить з усмішкою «Самурай».
Чоловік розповідає, що у 2014 році добровольцем пішов боронити Батьківщину від російського загарбника. Воював у складі батальйону «Айдар», у 2015 році звільнився за сімейними обставинами, оскільки самостійно виховував неповнолітнього сина.
З початком широкомасштабного вторгнення мобілізувався до лав бригади територіальної оборони.
«Як почалася війна, то зрозуміло, що для початку кожен побудував блокпости біля своєї хати, а вже потім швиденько поїхав куди потрібно. Мій блокпост був у Холодному Яру — Кам’янка, поворот на Грушківку. Побудували, поставили туди тих, хто міг упоратися по місцю, а самі поїхали — так і зібралися», — розповідає «Самурай» про своїх нових товаришів по зброї.
Про ситуацію говорить, що ворог зосереджує вогневий вплив здебільшого на сусідах, ця позиція відносно тиха. Незважаючи на мороз, настрій у підрозділі бадьорий, аби не мерзнути на посту вдягаються тепліше — «наче капустина виходиш», — жартує чоловік.
Військовослужбовець говорить, що порівняно з першим армійським досвідом, здобутим у 2014 році, нинішня служба за мобілізацією у черкаській бригаді ТРО відрізняється від організації служби в «Айдарі».
«Якщо згадати мій перший день, як я приїхав — це було місто Щастя, школа міліції. Там у нас була база „Айдара“. Саме тоді ховали побратима, віддали шану. За пів години товариші накидали мені в шапку набоїв, дали кілька гранат, дали автомат. Але пожартували — дали з кривим стволом. Незабаром уже рушили на місцеву ТЕС», — згадує свій досвід «Самурай».
За його словами, у добровольчому батальйоні, який складався значною мірою з активістів Майдану, особовий склад у підрозділах гуртувалися навколо командирів — люди йшли до тих кому довіряли або знали особисто.
«Люди обирали командира — до кого довіри більше. Йшли за тими, хто міг повести за собою або ж мав більший авторитет чи бойовий досвід. Зараз до якого командира прийшов — того й треба слухати. Водночас іноді можна було би зробити ще краще або дещо інакше. Але є — як є», — ділиться своїми спостереженнями доброволець «Самурай», який знову одягнув однострій у складний і небезпечний для країни час.
