Про це в коментарі АрміяInform розповів боєць батальйону безпілотних систем 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна «Червона калина» Владислав, який щойно повернувся на службу…
Кремезний чоловік із довгим козацьким чубом несе службу на опорному пункті, який нещодавно був узятий під контроль військовослужбовцями однієї з механізованих бригад під час запеклого бою на Луганщині. Зайняту позицію нині утримують черкаські тероборонці.
Чоловік представляється «Самураєм» і зауважує на тому, що це не позивний, а козацьке ім’я.
«У козаків немає позивних, у них є козацьке ім’я — це ім’я мені дали в четвертій Козацькій сотні на Майдані — бо я з катаною бігав», — говорить з усмішкою «Самурай».
Чоловік розповідає, що у 2014 році добровольцем пішов боронити Батьківщину від російського загарбника. Воював у складі батальйону «Айдар», у 2015 році звільнився за сімейними обставинами, оскільки самостійно виховував неповнолітнього сина.
З початком широкомасштабного вторгнення мобілізувався до лав бригади територіальної оборони.
«Як почалася війна, то зрозуміло, що для початку кожен побудував блокпости біля своєї хати, а вже потім швиденько поїхав куди потрібно. Мій блокпост був у Холодному Яру — Кам’янка, поворот на Грушківку. Побудували, поставили туди тих, хто міг упоратися по місцю, а самі поїхали — так і зібралися», — розповідає «Самурай» про своїх нових товаришів по зброї.
Про ситуацію говорить, що ворог зосереджує вогневий вплив здебільшого на сусідах, ця позиція відносно тиха. Незважаючи на мороз, настрій у підрозділі бадьорий, аби не мерзнути на посту вдягаються тепліше — «наче капустина виходиш», — жартує чоловік.
Військовослужбовець говорить, що порівняно з першим армійським досвідом, здобутим у 2014 році, нинішня служба за мобілізацією у черкаській бригаді ТРО відрізняється від організації служби в «Айдарі».
«Якщо згадати мій перший день, як я приїхав — це було місто Щастя, школа міліції. Там у нас була база „Айдара“. Саме тоді ховали побратима, віддали шану. За пів години товариші накидали мені в шапку набоїв, дали кілька гранат, дали автомат. Але пожартували — дали з кривим стволом. Незабаром уже рушили на місцеву ТЕС», — згадує свій досвід «Самурай».
За його словами, у добровольчому батальйоні, який складався значною мірою з активістів Майдану, особовий склад у підрозділах гуртувалися навколо командирів — люди йшли до тих кому довіряли або знали особисто.
«Люди обирали командира — до кого довіри більше. Йшли за тими, хто міг повести за собою або ж мав більший авторитет чи бойовий досвід. Зараз до якого командира прийшов — того й треба слухати. Водночас іноді можна було би зробити ще краще або дещо інакше. Але є — як є», — ділиться своїми спостереженнями доброволець «Самурай», який знову одягнув однострій у складний і небезпечний для країни час.
