Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
У мирний час у Мар’їнці проживало близько 10 тисяч мешканців. Нині місто та його околиці повністю зруйнували російські снаряди, не залишивши жодного вцілілого будинку. Серед цих руїн українські десантники на мінімальних дистанціях стримують натиск противника.
— Наразі в Мар’їнці тривають дуже важкі та інтенсивні бої. За останній час ситуація стала складнішою. Росіяни кинули на взяття міста велику кількість піхоти та техніки. Противник постійно намагається значними силами штурмувати наші позиції, аби просунутися вперед, — говорить десантник на псевдо «Одеса».
Військовий зазначає, що переважно самий шквальний вогонь розпочинається близько 7-ї години ранку та триває до пізнього вечора. Найбільше нашим військовим дошкуляють танки та важка артилерія, а російські міномети взагалі ніколи не перестають працювати. У цій ситуації українські військові проявляють неабиякий героїзм та мужність, утримуючи натиск противника.
— У своїй тактиці вони нічого нового не вигадали. Як правило, спочатку активно працює їхня арта, а потім намагається штурмувати піхота. Єдине, що змінилося, то це чисельність самих штурмових груп. Раніше це були групи до 10 осіб, а зараз вони кидають від 15 до 50 рашистів. Однак усі спроби ми відсікаємо і даємо їм по зубах. У нашій обороні немає слабких місць, і ворог це вже зрозумів, — продовжує військовий.
Умовна лінія розмежування проходить через центр Мар’їнки, а тому українські десантники ведуть запеклі бої серед міських руїн. Їм доводиться постійно чатувати на ворожі спроби штурму, адже місцями до позицій загарбників може бути і 50 метрів.
— На мою думку, легше вести близькі вуличні бої, аніж витримувати артилерійські обстріли. Арта найбільше дошкуляє. Однак і така ворожа тактика не дає їм успіху. У нас підготовлені та добре обладнані позиції, а також маємо надійне прикриття від побратимів з артилерійських підрозділів, — зазначає інший військовий на позивний «Каспер».
У цивільному житті хлопець займався обтяжкою м’яких меблів. Останні пів року зі зброєю в руках обороняє Мар’їнку. Нещодавно разом із побратимами він знищив чергову штурмову групу росіян.
— Кілька днів тому близько десятка рашистів зайшли на одну з наших запасних позицій. Ми це помітили та обійшли їх з флангів. Зав’язався бій. Завдяки наявним укриттям вони змогли протриматися близько двох годин. Усе ж у результаті ми знищили п’ятьох росіян, а решта втекла, — пригадує десантник.
Він говорить, що розбита група добре володіла військовою справою та мала на озброєнні АК-12, сучасні засоби захисту та гранати. Однак і це їм не допомогло.
— Ми вмотивовані, а вони навіть не знають, чого сюди прийшли. Проти нас на цьому напрямку воюють чеченці, буряти, вагнерівці, також тут присутні російські мобілізовані. Увесь цей рашистський збрід дуже добре удобрює родючу українську землю. Будемо і надалі нищити клятих окупантів, — підсумував десантник.
Фото автора
