Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Для воїнів Харківської окремої бригади територіальної оборони рік з моменту широкомасштабного вторгнення окупантів на нашу землю, проминув дуже швидко і був наповнений яскравими подіями.
Захисники та захисниці України з цього армійського колективу можуть пишатися своїми бойовими успіхами, розповідати про це дітям та онукам. Лише чотири роки даній військовій частині ЗСУ, але саме протягом останніх 12 місяців там відбулися кардинальні зміни.
Полігонні тренування переросли в реальні бої
Варто сказати, що першому командиру бригади полковнику Ігорю Кіфоренку ще у 2018-2020 роках вдалося зібрати кістяк армійського колективу, закласти основи відбору резервістів на ключові посади, знайти дієві форми проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи з патріотами тощо. Ті традиції зберігаються й нині та всіляко примножуються.
На момент 24 лютого 2022-го під прапором бригади перебували тисячі воїнів-резервістів чи військовозобов’язаних, приписаних до управління чи шістьох окремих батальйонів. Серед основних завдань, що тоді виконували воїни ТрО на Харківщині: посилення понад 300 кілометрів держкордону, охорона десятків важливих об’єктів, перепускний режим на блокпостах, боротьба із диверсійно-розвідувальними групами противника та інші.
Після перших же артобстрілів Харківщини резервісти бригади стали діючими військовослужбовцями Збройних Сил України. Замість полігонних тренувань вони почали стріляти по реальному ворогу, виконувати бойові завдання. Також відтоді розпочалося прийняття мобілізованих осіб, які щогодини прибували з різних територіальних центрів комплектування та соцпідтримки.
Очі горіли бажанням рвати ворогів
За словами командування частини, рівень патріотизму всіх тих, хто до них прибував, просто зашкалював. Цей факт посприяв новачкам швидко опановувати зброю, основи військової справи та швидше стати до строю.
— До нас у лютому-березні прийшли директори приватних підприємств, науковці, професійні спортсмени, фермери та представники інших поважних професій, — каже командир бригади полковник Євген Задорожний. — Всіх їх об’єднала одна любов до України, а згуртувала — ненависть до росіян. Очі в них горіли бажанням навчитися військової справи. Також всі новачки просто рвалися у бій, щоб бити ворогів. Дана патріотична енергія була сильніше за надсучасну зброю, і я гордий, що стою в одному строю з такими героями.
Етапи бойового залагодження довелося проводити в умовах, коли окупанти не припиняли обстрілювати східний регіон. Вороги всіляко намагалися захопити якомога більше територій України. Проте харківські тероборонці разом з іншими воїнами зруйнували плани країни-агресорки на кшталт «Київ за три дні».
Після бойового залагодження окремі батальйони виконували важливі бойові завдання на Донецькому напрямку та майже по всій Харківщині вздовж лінії фронту.
Пишаються своїми бойовими заслугами
Варто сказати, що під час контрнаступу на Харківщині бійці бригади брали участь у цій вирішальній військовій операції. У результаті даного протистояння ворога було відкинуто далеко за рубіж, що був по річці Оскіл.
Також у результаті успішних дій на фронті бійці було звільнили населені пункти, як-от: Артемівка, Василенкове, Гетьманівка, Паськівка, Петропавлівка, Приколотне, Сірий Яр, Перша Гнилиця, Великі Хутори, Нова Олександрівка, Басове, Івашки, Сотницький Козачок, Юрченкове, Новий Бурлук, Першотравневе, Перківка, Гарашківка, Паськівка, Петропавлівка, Новоолександрівка, Кутівка, Білий Колодязь та Волохівка.
— Важливо сказати, що підрозділи бригади останніми відійшли з Ізюма. Проте треба відзначити, що наші воїни одними з перших й повернулися туди. Вже 9 вересня бригада взяла участь у наступі в бік Ізюма, зачистці міста та зайняття його кругової оборони, — зауважив полковник Євген Задорожний.
— Важко, іноді дуже важко було дивитися на наслідки приходу «русского міру» на нашу землю. Будинки, де розташовувалися московити було зруйновано, біля ліжок валялося сміття, все подвір’я в танковому мазуті тощо. Ми першими після деокупації селищ дізнавалися від мирних людей про звірства російських катів, які поводилися з ними як варвари. Ми намагалися якось заспокоїти українців, передати їм матеріальну допомогу тощо, — пригадав заступник комбрига з МПЗ Максим.
Також великою честю для воїнів всієї бригади стало те, що під час приїзду Президента України Володимира Зеленського на Донеччину воїни Богодухівського окремого батальйону тероборони на позивні «Призрак» та «Єн» підписали український Державний Прапор. 22 грудня його передано представникам Конгресу США і це побачив увесь світ.
До слова, протягом останнього року потенціал військової частини було значно посилено.
Так, майже щомісяця до підрозділів надходять нові сучасні зразки зброї чи військової техніки, зокрема й закордонної. Тож, на полі бою наші армійці отримують ще більшу вогневу перевагу. Цій зброї перемоги харківські тероборонці дають неформальні назви. Приміром, американський АГС Mk 19 здобув назву «Знищувач окупантів». Водночас опанування всього нового відбувається, як кажуть, без відриву від виконання бойових завдань.
Люди — головний потенціалі бойової бригади
Мужність та самовідданість сотень харківських тероборонівців відзначено високими державними нагородами та відомчими відзнаками. На жаль, не обійшлося без людських втрат. Кожного свого побратима та посестру вони ніколи не забудуть, а після війни виховуватимуть на їхніх прикладах нові покоління українців.
— Головним нашим пріоритетом були та залишаються люди. Протягом останнього року відбулося чимало змін: прийшли тисячі нових людей, ми отримали потужну зброю, записали на рахунок частини перші перемоги над окупантами. Дехто прийшов до нас із бойовим досвідом, інші — справжні патріоти, і це також, повірте, немало. Наразі ж всі вони стали військовими профі, яких так бояться вороги. Проте ми не припиняємо вчитися всьому новому та ефективному, щоб рухатися далі, до остаточної Перемоги, — насамкінець зауважив командир Харківської окремої бригади ТрО полковник Євген Задорожний.
Фото автора та Харківської окремої бригади ТрО ЗСУ
