У 2002-му — в Берліні. У 2003-му — в Барселоні. У 2004-му — в Афінах. У 2008-му — в Пекіні. У 2012-му — в Лондоні. Його суперники — найсильніші плавці планети. Його арена — олімпійські басейни й відкриті…
Військові журналісти — воїни інформаційного фронту. Їм доводиться ризикувати життям та здоров’ям, аби здобути оперативну й достовірну інформацію з району бойових дій.
Відповідно до наказу Міністра оборони України № 63 від 14.02.2018, 16 лютого відзначають мужність та професійність військових журналістів, які від перших днів ворожої агресії поруч із танкістами, десантниками, морпіхами, артилеристами в найгарячіших місцях українського спротиву.
Дату 16 лютого обрали невипадково. У 2015 році неподалік міста Дебальцеве під час виконання бойового завдання в цей день загинув редактор редакції телебачення телерадіостудії Міністерства оборони України «Бриз» капітан 3 рангу Дмитро Лабуткін. До останнього подиху він продовжував фільмування подій, з честю виконавши свій військовий і журналістський обов’язок.
Кожен українець, сподіваємось, сьогодні вже розуміє, яким масштабам загроз Україна мусить протистояти. «русскій мір» пішов у наступ, намалювавши жахливі картини давно небаченої в Європі звірячої жорстокості… Але український народ продовжує боротьбу за ідентичність. Репортажі військових журналістів з передової, їхні розповіді про мужніх українських воїнів, про руйнування українських міст російською артилерією, страждання мільйонів українців через агресію росії — це документування російсько-української війни для сьогоднішнього світу та історії. Рівень довіри до військових журналістів, як до представників ЗСУ, надзвичайно високий із перших днів війни. Сьогодні військові журналісти не лише ефективно відповідають на інформаційні атаки противника, але й глибоко аналізують історичні й геополітичні причини нинішніх подій, природу російських маніпуляцій, і діють на випередження в медіаполі.
Для системного опору й перемоги над загарбником критично важлива стратегічна комунікація війська із суспільством. І тут знов-таки величезна відповідальність лежить на військових журналістах — представниках професії, що майже непомітна для цивільної аудиторії в мирний час.
Треба з повагою і вдячністю сказати також і про багатьох цивільних журналістів, які з початком російської агресії відклали власні професійні плани та проєкти і стали до лав українського війська, аби зупинити загарбника.
