Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
Диплом юриста Андрій Дмитренко отримав 2014 року, встигнувши ще студентом попрацювати помічником адвоката, юрисконсультом. Потім була робота, пов’язана з підготовкою договорів у сфері інтелектуальної власності, юристом — у музичних лейблах. Музика увійшла до переліку хобі хлопця з появою в домі гітари і міцно закріпилась у лідерах ще в шкільну пору.
— Музичну школу я закінчив одночасно із загальноосвітньою, — розповідає Андрій. — Потайки навіть розглядав варіант вступу до Київської муніципальної академії музики імені Глієра. Але вирішив, що бути юристом і займатись музикою більш реально, а от професійному музиканту стати юристом проблематичніше. Коротше кажучи, юриспруденція дає можливість брати до рук гітару.
Отже, ще студентом Дмитренко почав виступати на сцені, спочатку одноосібно. Був таким собі singer-songwriter — музикантом, який пише, створює та виконує власний музичний матеріал, зокрема тексти та мелодії. Працював у стилі indie-folk. Потім «сколотив» гурт, а у 2015 році вперше приміряв військовий однострій. І що цікаво, районний військкомат столиці мобілізував Андрія до… військкомату.
— Але згодом отримав нове призначення — до 1-ї окремої танкової бригади на посаду офіцера-психолога, — продовжує розповідь Дмитренко. — Справа в тому, що коли я проходив навчання в університеті на військовій кафедрі, то отримав ще й військову спеціальність — правовиховна робота. Отже, з порушниками військової дисципліни я працював спочатку виховними методами, а за необхідності перетворювався в представника караючого органу (посміхається). Та завжди намагався знаходити з порушниками консенсус, і мені більш імпонують виховні методи.
У липні 2016 року лейтенант юридичної служби Дмитренко розпрощався з військовою частиною і знову занурився в цивільну юриспруденцію та повернувся до створеного ним гурту ADM:T.
— Я граю на гітарі і співаю, один друг мій грає на етнічних духових інструментах, двоє інших — на бас-гітарі та на ударних, — прокоментував Андрій склад гурту. — Звісно, так тривало до 24 лютого минулого року. Як і всі чоловіки, якнайшвидше евакуював дружину з дворічною донькою, а потім — до військкомату. У Солом’янському і Оболонському районах мене не прийняли, а от центр комплектування та соціальної підтримки Шевченківського столичного району виявився більш гостинним.
Пів року Дмитренко виконував обов’язки юриста позаштатно, а з вересня отримав посаду помічника командира батальйону територіальної оборони з правової роботи. Андрій зазначає, що потрібен був певний час, аби з юриста тютюнової корпорації зрости до військового зі знанням специфіки армійської юриспруденції.
— Базових юридичних навичок на початках мені вистачало, — говорить Дмитренко. — Але зі становленням батальйону потрібно було вивчати багато керівних документів та наказів. І як отче наш знати, яким документом регулюються ті чи інші дії та заходи. Дві мої цивільні посади до мобілізації були пов’язані з оптимізацією будь-яких правових документів. Умовно кажучи, якщо до мене потрапляв договір на 10 сторінках, моє завдання полягало в тому, щоб скоротити його до двох сторінок, залишивши головне. В армійському середовищі з цим складніше — багато паперової роботи. А отже, поки що оптимізовувати не вдається.
— А як із пісенною творчістю? — запитую співрозмовника.
— Дякувати побратимам, у мене тут є гітара, — відповідає Андрій. — Але не пишеться і рідко співається. Можливо, згодом Муза навідається до мене, але нині творчість поставлена на паузу. Єдиною приємною подією стало те, що «Нова пошта» вподобала мою пісню «Лісостеп» і використала куплет у рекламному ролику. Було трохи дивно, адже цю композицію я написав ще 2017 року, але тільки зараз «новопоштарі» її помітили. Вважаю, що в нашого гурту є більш цікаві і мелодійні пісні. Та й у багатьох сучасних українських виконавців є композиції не гірші за наші.
Якихось планів на майбутнє Андрій Дмитренко остерігається будувати: все покаже час. За його словами, сьогодні він пишається тим, що приносить користь своїй військовій частині, що служить поруч із мотивованими побратимами і готовий виконувати свій військовий обов’язок до Перемоги над ворогом. А після неї буде великий сольний концерт.
