Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
«Окупанти в атаку йдуть, ніби вони чимось обколоті, я такого навіть уявити не міг. По них стріляєш, а вони „пруть“, як зомбі. Пригадую, на Донецькому напрямку був випадок: початок першої ночі, дощ періщить, як із відра, а 5 душ повзунком повзуть. Навколо здоровенні калюжі, багнюка, і вони, як чорти, лізуть… Ну не можуть нормальні, адекватні, психічно здорові люди так нераціонально чинити…»
Командир взводу однієї із окремих мотопіхотних бригад із позивним «Дід» усім своїм виглядом показує зневагу та презирство до ворога. Говорить спокійно, упевнено, розмірено. Відчувається, що має і життєвий, і військовий досвід. Недарма він — «Дід», та й за віком — один із найстарших в підрозділі.
— Мене так називали ще у 2014-му, тоді я був найстаршим у своєму взводі. Так по сьогодні «дідом» і залишився, — усміхається піхотинець.
Після демобілізації у 2015 році чоловік повернувся до своєї цивільної роботи у сфері торгівлі. Проте коли над країною нависла загроза широкомасштабного наступу, він одразу пішов до територіальної оборони рідного Южноукраїнська, що в Миколаївській області. Каже, розумів, що росіяни просто так не залишать нашу землю, але не думав, що їхні дії будуть настільки кривавими.
— Під час АТО теж довелось побувати в гарячих місцях. Але якщо порівняти з тим, що відбувається нині, то тоді були «ромашки». Сьогодні війна набагато інтенсивніша, агресивніша і надзвичайно жорстока.
читайте також:
У минулорічних боях «Дід» дістав поранення, був контужений. Проте із розумінням говорить, що на війні це — звичайна справа. Усміхається: «Усе заживе». Задоволений тим, що за кілька місяців, коли вони виконували завдання на Донеччині, піхотинці «накосили» багато російських окупантів. І сумує за загиблими побратимами…
— Останній місяць на Донецькому напрямку для нашого підрозділу був неймовірно важкий. По нас працювали і арта, і танки. Противник засипав мінами, накривав з СПГ та АГСів. Але ми теж гарно так «пошинкували» і «вагнерівців», і «деенерівців».
Наразі підрозділ, у якому служить «Дід», виконує завдання на Запорізькому напрямку. Тут поки що ситуація відносно спокійна. Хоча, як говорить піхотинець, стріляють рідше, але важкими калібрами. Поки є можливість, воїни укріплюються. Знають, що від того, наскільки добре вони зміцнять позиції, залежать їхні життя та життя тих, кого вони захищають.
— Ми обов’язково переможемо і повернемось додому — до своїх рідних, до дітей, до жінок. Я впевнений, що все буде добре, все буде Україна! Перемога буде за нами! Адже ми захищаємо рідну землю, правда — за нами, — звертається захисник до всіх українців.
Фото Владислава Дем’яненка
