Саме такою можливістю скористалася військовослужбовиця 152-ї окремої єгерської бригади з позивним «Ніка». Про свій військовий шлях та повернення до війська вона розповіла кореспонденту АрміяInform. Бажання…
Віктор Марюхніч — директор унікального природного комплексу «Медвино» поблизу Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, в якому створені всі умови, максимально наближені до дикої природи. Тут не лише допомагають тваринам почуватися вільно та відновлюють екосистему регіону, а й пропонують усім охочим якнайближче подивитися на цей захопливий процес.
Кореспондент АрміяInform дізнавався, як природний комплекс пережив окупацію, чим допомагали працівники екопарку місцевим жителям та за що Віктор Марюхніч отримав нагороду від військових.
— Наша маленька, але горда місія — оберігати та збільшувати поголів’я тварин, які занесені до Міжнародної Червоної книги, на трьох тисячах гектарах дикої природи, — говорить Віктор Станіславович. — Крім того, ми організовуємо активний відпочинок для тих, хто цікавиться тваринами. В парку можна побачити безліч ланей, бізонів, зубрів, коней Пржевальського, куланів, є верблюди. На сьогодні в нас найбільша оленяча ферма в Україні, яка налічує близько 500 особин трьох видів оленів. Плямистий, благородний та лань європейська — всі вони гармонійно мешкають з іншими тваринами на одній території. Щороку 10-15 оленів ми випускаємо з екопарку в дику природу — у «вільне життя».
Наприкінці лютого й увесь березень минулого року персонал екопарку та тварини були відрізані від активного життя. На щастя, комплекс не ввійшов до сфери інтересів російських окупантів. Вогонь по персоналу та тваринах вівся лише одного разу — з гелікоптера. Тоді було поранено двох олениць.
— Найгіршою для нас була втрата можливості дорогою їхати до столиці, — продовжує розповідь пан Марюхніч. — Зовсім поруч — Іванків, де чинилися звірства рашистів, до окупованого Чорнобиля теж рукою сягнути. Потім криваві події в Ірпені, Бучі, Гостомелі… Це все дорога до нас. Ситуація була хоча й не зовсім критичною, але проблем було чимало. Продукти та все необхідне возили човном. Техніку, яка була в нас, добре сховали й замаскували. Та все ж постійне відчуття небезпеки нас не залишало.
За словами Віктора Станіславовича, жодна людина колективу не виїхала за межі екопарку, навпаки, всі згуртувались і чим могли допомагали жителям місцевих сіл і будинку, де мешкають люди поважного віку. Насамперед молочними продуктами, завдяки козиній фермі та наявному стаду корів. А наприкінці березня вже зустрічали визволителів — українських воїнів. Та не з порожніми руками. У рашистів, що накивали п’ятами, вдалося поцупити чотири одиниці броньованої техніки, які передали до підрозділів Збройних Сил України. За що навіть Віктор Марюхніч отримав грамоту від ССО.
— А потім розпочалася плідна співпраця з бійцями Сил тероборони, — говорить пан Марюхніч. — Ми надавали й надаємо захисникам техніку для облаштування оборонних позицій, дрова, пиломатеріали тощо. Я не називаю це допомогою — це наш внесок у загальну справу захисту рідної землі. У кожного з нас, відповідно, є певні можливості та обов’язок боронити країну. Тому з нашого боку це не волонтерство, а честь бути поруч і своєю працею наближати перемогу.
З листопада минулого року екопарк «Медвино» знову приймає відвідувачів. Усього півтори години від Києва — і ви потрапляєте в сафарі-парк та на оленячу ферму, що захоплює кожного. Найбільш популярні групові та індивідуальні екскурсії на авто, квадроциклах або багі для великих компаній. Маршрутом екскурсантів супроводжує гід із цікавими історіями, а на екофермі відбувається дегустація крафтових сирів з місцевої сироварні та годування вухатих мешканців ферми.
